Чорнотíлка кульоподíбна (Pimélia subglobósa (Pallas) — жук з родини Чорнотілки.
Зовнішній вигляд
Жук має 14,0–18,5 мм завдовжки, тіло кульоподібне, опукле, чорне, слабо блискуче; верх голий.
Основні ознаки[2]:
- з'єднувальні мембрани між 3-м, 4-м та 5-м помітними стернітами черевця розвинені;
- середні й задні гомілки тригранні, довжина гомілок збільшується від передньої до задньої пари ніг;
- надкрила без помітних борозенок, напівкульоподібні, зрослися між собою;
- крила не розвинені;
- 8-10-й членики вусиків кульоподібні, 9-10-й членики розширені до вершини;
- основа передньоспинки облямована.
Яйце біле, овально-закруглене, 3,6–4,0 × 1,7–1,9 мм; один бік звичайно звужений. У личинки тіло широке (співвідношення довжини до ширини складає 1 : 8). Членики тіла, починаючи з середини грудей і до 7-го членика черевця майже однакової ширини. Покриви у поперечних зморшках, опушені. Передній ноги найдовші і масивні. Довжина тіла 30–33 мм.
Поширення
Вид поширений у Південно-Східній Європі, зокрема, в Греції[3], Болгарії, Румунії, на півдні Європейської частини Росії, а також у Туреччині[4] та Казахстані[5].
В Україні він відомий з Криму, Запорізької, Дніпровської, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Луганської, Полтавської[2][6] та Донецької[7] областей.
Спосіб життя
Мешкають головним чином на цілинних ділянках: у заповідному степу (Асканія-Нова, Кам'яні Могили, Чорноморський біосферний заповідник), на схилах балок, ярів, поблизу лиманів та річок. Віддають перевагу добре освітленим біотопам із низьким розрідженим травостоєм[2]. На Полтавщині облік на ділянці піщаного степу виявив, що цей вид має найбільшу чисельність серед усіх жуків[8].
Вид включений до Червоної книги Воронезької[9] та Бєлгородської[10] областей Росії.
Значення у природі та житті людини
Подібно до інших біологічних видів, кульоподібна чорнотілка є невід'ємною ланкою природних екосистем — споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Зокрема, в Україні встановлено паразитування у цих жуках акантоцефалів Macracanthorhynchus hirudinaceus(інші мови) та Mediorhynchus petrotschenskoi[11]. Пошкодження нею культивованих рослин не зафіксовані.
Примітки
- ↑ Ferrer J. The types of darkling beetles (Coleoptera: Tenebrionidae) described by Thunberg (1821, 1827) in Coleoptera capensia and other papers, with taxonomic comments // Boletín Sociedad Entomológica Aragonesa, 2009, 44 : 111–129
- ↑ а б в Черней Л. С. Фауна Украины. Т. 19. Жесткокрылые. Вып. 10. Жуки-чернотелки (Coleoptera, Tenebrionidae). — К.: Наукова думка, 2005. — 432 с.
- ↑ https://www.kaefer-der-welt.de/pimelia_subglobosa.htm
- ↑ Korkmaz D. & Gök A. Contributions to the Knowledge of Darkling Beetles (Coleoptera: Tenebrionidae) of Mount Davraz (Isparta): Along with
Ecological and Zoogeographical Notes //J. Entomol. Res. Soc., 2018, 20(2): 79–90
- ↑ Арнольди Л. В. Общий обзор жуков области среднего и нижнего течения р. Урала, их экологическое распределение и хозяйственное значение // Труды Зоологического института АН СССР. М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1952. Т. 11. С. 44—65
- ↑ Гудим Н. Г. Екоморфічна організація ґрунтової мезофауни псамофітного степу на арені р. Дніпро. В: Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. 2017, 46: 123—130
- ↑ Савченко К. Ю. Матеріали до огляду жуків-чорнишів (Coleoptera: Tenebrionidae) Південного Сходу України. — http://www.ecoinst.org.ua/b6-2004/ts8.pdf
- ↑ Пожаров О. Н. Фауна жуков-чернотелок (Coleoptera, Tenebrionidae) юго-востока Полтавской области (Украина) // Zoocenosis — 2007. Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали IV Міжнародної наукової конференції. — Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. — С. 279. https://www.zoology.dp.ua/z_07_159.html
- ↑ https://cicon.ru/pimelia-subglobosa.html
- ↑ Постановление Правительства Белгородской области от 23 марта 2020 г. № 101-пп «О внесении изменений в постановление Правительства Белгородской области от 9 сентября 2019 года N 377-пп» - Электронный фонд правовых и нормативно-технических документов (рос.)
- ↑ Lisitsina, O. I. & Tkach, V. V. Morphology of cystacanths of some acanthocephalans from aquatic and terrestrial intermediate hosts in the Ukraine // Helminthologia, 1994, 31, 1/2: 83–90
