У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Чорний .
Сергі́й Микола́йович Чо́рний ( 26 січня 1967 (19670126 ) — 27 серпня 2014 ) — сержант Збройних сил України , учасник російсько-української війни .
Короткий життєпис
Народився 1967 року в місті Краматорськ. Проживав у місті Харків.
Призваний за мобілізацією, командир механізованого відділення 92-ї окремої механізованої бригади.
28 серпня 2014 року ротно-тактична група рухалась у район Старобешевого з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. За 5 км на схід від міста Комсомольське (Донецька область) о 4-й ранку колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків та під вогонь ДРГ терористів[ 1] . Тоді загинули Руслан Батраченко , Юрій Безщотний , Бризгайло Сергій , Антон Бутирін , Андрій Деребченко , Олександр Карасик , Олександр Карпенко , Ігор Романцов , Сергій Чорний.
16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка. Упізнаний за даними ДНК експертизи. Похований 10 лютого 2015 року на міському кладовищі № 18 Харкова.
Без чоловіка лишилась дружина, без сина — мама Клавдія Чорна.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм , виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни , відзначений — нагороджений:
17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[ 2]
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 25
Вшановується 28 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[ 3]
Примітки
Джерела