У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Чорна.
Мілена Михайлівна Чорна (Fröhlich) ( 24 лютого 1980, Вінниця) — український мистецтвознавець, фольклорист, журналіст. Член Вінницької обласної організації Національної спілки художників України з 2002 року. Експерт робочої групи з питань збереження культурної спадщини України при Європейській комісії (з 2023 року)[1]. Співзасновниця та голова ГО "Асоціація українських музеїв". [1]Провідний аналітик з питань культурної спадщини Українського культурного фонду Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.
Біографія
Народилася 24 лютого 1980 року у місті Вінниці в родині народного художника України Михайла Чорного та мистецтвознавиці Зої Чорної (Фрьойліх).[2]
2000 року закінчила факультет журналістики Київського міжнародного університету, 2006 року — аспірантуру факультет філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Фольклористика».[2]
Учасниця обласних та республіканських виставок живопису. Працювала редактором відділу теорії, методики і практики образотворення часопису НСХУ «Образотворче мистецтво» (1999–2004), науковим співробітником Національного музею історії України та заступником генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс (2018-2023). Дослідниця української народної картини «Козак Мамай».[3] Офіційний національний представник міжнародної музейної премії EMYA ("Кращий європейський музей року") Європейського музейного форуму (2025). Член Ради міжнародної організації Європеана від України (2025). Працює у сфері арт-критики та займається музейною справою.[2]
Публікації
Автор понад 100 критичних статей з питань літератури, мистецтва, історії та фольклору. Нижче перелічені лише деякі з них:[2]
- Французьке мистецтво в колекції обласного художнього музею // Камертон. — 10 листопада. — 1994.
- Мистецтво належить тим, хто його розуміє // Камертон-ікс. — №17.— 1994.
- Скитського степу козацькії думки (ліризм героїчного епосу в творчості М. Дерегуса) // Образотворче мистецтво. — № 1. — 2000.
- Місце бою змінити не можна // Образотворче мистецтво.— № 2.— 2000.
- Збірка критичних статей «Метелик для Пігмаліона». — Львів: «Сполом», 2002.
- Символіка української народної картини «Козак-Мамай» // Артанія. — 2002. — С. 20—29.
- Бувають крила у художників... // Артинформ. — 2008.
- Батьківщина-мати з тризубом на щиті. Розповідаємо про автора, прототип та інші міфи. // Українська правда. - 25 серпня 2023.[2]
- Переозначення "Батьківщини-матері": ціна vs цінність. // Українська правда. - 23 серпня 2023.[3]
- Створення музейних виставок. Серія перша: «Вчимося грати симфонії».// Лівий берег. - 27 червня 2023. [4]
- Випробування Ягідним: тест на зрілість української музейної сфери. // Лівий берег. - 24 квітня 2023. [5]
- "Музейний Оскар" – вперше в Україні. Випадковість чи закономірність? // Лівий берег. - 15 травня 2023. [6]
- Changing roles of Ukrainian museums due to the war. // Network of European Museum Organisations. - 8 листопада 2024. [7]
- The Ukrainian folk painting "Cossack Mamay" and Cossacks' spiritual practice. // Opera Slavica. 2015, vol. 25, iss. 2, pp. 59-70
Інтерв'ю
- Elizabeth Grenier. Ukraine's museums plan their postwar future.//Deutsche Welle. - 06/11/2024.[8] June 11, 2024.
- Eileen Kinsella. ‘People Are Willing to Give Their Lives’: We Spoke to Ukrainians Who Are Risking Everything to Safeguard Their Country’s Art. // ArtNet. - July 15, 2022 [9]
- Eileen Kinsella. Winterizing Monuments, Digitizing Archives: How Ukraine Is Fighting to Preserve Its Cultural Heritage a Year Into the Russian Invasion.// ArtNet. - February 27, 2023
- Bill Whitaker. Ukraine accuses Russia of looting museums, destroying churches as part of heritage war. // CBS News. 60 minutes with Bill Whitaker. - Nov. 12, 2023. [10]
- Ukrainian Crisis Media Center. How Ukrainian museums survived two years of war. - 23.05.2024 [11]
- Ukrainian Crisis Media Center. Does Russia steal art from Ukraine? Ukraine in Flames. - 14 лист. 2022 [12]
Премії та нагороди
- 1994 — дипломант програми «Нові імена України».
- 1994 — 1995 —стипендіат Українського фонду культури.
- 1996 — ІІ премія Всеамериканського кінофестивалю «Film and Video Festival» (м. Детройт, Мічиган, США) за документальний фільм «Чому демократія?» про демократичні зміни в Україні наприкінці ХХ століття.
- 2004 — лауреат премії видавництва «Смолоскип» за збірку літературно-критичних статей «Вісімдесятники».[4]
- 2005 — І премія Національної академії наук України за серію досліджень у галузі літературознавства, мистецтвознавства та фольклористики.
Примітки
Джерела
Посилання
