Чирков Юрій Іванович (мемуарист)
Ю́рій Іва́нович Чирко́в (*25 листопада 1919 — †11 серпня 1988) — російський вчений-агрокліматолог, доктор географічних наук, один із засновників теорії прогнозування врожайності сільгосподарських культур та агрокліматичного районування[1], професор, в'язень ГУЛАГу і автор книги спогадів про своє ув'язнення. БіографіяДитинство і перше ув'язненняНародився 25 листопада 1919 року у місті Орлов Кіровської області РРФСР в інтелігентній родині. Батько — лікар-фармацевт, Іван Степанович Чирков, працював керуючим міської аптеки. Мати — Анна Георгіївна — займалася вихованням дітей. Вона закінчила гімназію, володіла французькою мовою, мала музичну освіту. Крім Юрія, у подружжя була донька Маргарита[1]. У 1931 році сім'я переїхала до Москви. Оселилася в районі Солом'яної сторожки, поруч з Тімірязєвською сільськогосподарською академією. 5 травня 1935 року 15-річний хлопець був арештований за доносом. Опинився у Луб'янській тюрмі. Батьки про арешт не знали — шукали сина-семикласника по московських лікарнях і моргах. Хлопця допитували. Звинуватили у спробі підриву мостів та підготовці замахів на Сталіна та Косіора. Згодом — перевели до Бутирської пересильної в'язниці. Отримав три роки виправно-трудових таборів (за статтею 58 "Контрреволюційна діяльність", пункти 8, 10, 11). 1 вересня 1935 року прибув на Соловецькі острови на колишньому монастирському пароплаві «Ударник». Опинився у лагпункті «Кремль». Ремонтував дороги, був збирачем ягід, прибиральником і санітаром у місцевій лікарні, бібліотекарем. За сприяння дружини Леніна, Надії Крупської — отримав дозвіл на побачення з матір'ю. Згодом — працював у архіві-сховищі рідкісних книг і особливо цінних матеріалів. Коли бібліотеку закрили — Чиркова відправили в штрафний лагпункт Філімонова на торфорозробки. А згодом — до Соловецької в'язниці особливого призначення. Продовження ув'язненняУ травні 1938 року закінчився термін ув'язнення Чиркова. Та його не відпустили. У липні 1938 Особлива нарада НКВС продовжила його термін ув'язнення ще на 5 років. Чиркова етапували в Ухтіжемтаб. Працював на парниках в радгоспі «Ухта» (Ветлосян), переписував звіти Ухтинської дослідної сільськогосподарської станції і займався самоосвітою. Згодом — здав іспити за фахом техніка-гідрометеоролога і отримав направлення на роботу техніком на метеостанцію. Досліджував вітровий режим на місці будівництва аеродрому. Коли повернувся до Ухти — працював старшим техніком Ухтіжемтаба. У грудні 1939 року отримав звістку про смерть матері. На початку 1941 року в радгосп «Ухта» прибув жіночий етап з Польщі. Чирков познайомився з дочкою Станіславського воєводи Ірмою, у яку закохався. Допомагав їй в умовах табору. Згодом Ірма вступила до польської армії і поїхала з табору. У лютому 1942 року Чиркова перевели на лісоповал. У червні 1943 року — він повернувся на роботу в Гідрометеослужбу. 8 червня 1943 року Чиркова звільнили з табору, але з умовою, що він буде прикріплений до виробництва Ухтіжемтаба до кінця війни. Працював старшим метеорологом дослідної станції. У серпні 1943 року Чиркова відкріпили від виробництва. Він отримав паспорт зі статтею 39 (заборона проживання в усіх обласних і республіканських центрах і низці інших місць). Вступив на заочне відділення факультету природознавства в Молотовський університет у місті Молотові (нині — Перм). У 1945 році Чирков викладав фізичну географію та метеорологію на курсах з підготовки масових професій при Ухтинському комбінаті НКВС СРСР. 15 травня 1945 року отримав повідомлення про смерть батька. Працював в радгоспі «Агроном» Краснодарського краю, начальником агрометеостанції «Кущівка». Вступив на заочне відділення історико-філологічного факультету Ростовського університету, однак згодом пішов з університету. У квітні 1947 року отримав посаду начальника агрометеостанції «Краснодар». Вступив на заочне відділення біологічного факультету Краснодарського педінституту. У грудні 1948 року — познайомився з майбутньою дружиною, викладачем російської мови Краснодарського педінституту, Валентиною Максимівною. У 1950 році, після дострокового закінчення інституту (здав іспити за п'ятирічний курс), отримав рекомендацію на заочну аспірантуру по агрометеорології при Всесоюзному інституті рослинництва в Ленінграді. Однак отримав відмову — у зв'язку з судимістю за 58-ю статтею. У грудні 1950 року у Чиркова народився син Юлій. Довічне засланняУ 1951 році його знову арештовують. Вирок — довічне заслання в Красноярський край. Чиркова відправляють у ліспромгосп в Холове. Працює на лісоповалі. У грудні 1951 року — переводять на МТС в село Ялань. У 1952 році переїздить до Єнісейська. У березні 1953 року отримує звістку про смерть Сталіна. У вересні цього ж року — їде до Москви, щоб клопотати про перегляд своєї справи. Лікарсько-трудова експертна комісія (ЛТЕК) призначає Чиркову третю групу інвалідності. 28 травня 1954 року — отримує довідку про зняття судимості. У липні цього ж року — отримує призначення на посаду старшого інженера агрометеостанції Леніно-Дачне при Всесоюзному інституті лікарських рослин. Переїжджає в Бітцу, в село Михайлівське. Вступає на заочну аспірантуру за спеціальністю агрометеорологія. РеабілітаціяНавесні 1955 року Чиркова переводять на посаду старшого інженера в Московське управління гідрометеослужби. 10 грудня цього ж року — його було реабілітовано. У грудні 1956 року отримує кімнату в Москві. Захищає кандидатську дисертацію, а в 1966 — дисертацію на ступінь доктора географічних наук. У 1968 році отримує звання професора. У 1970 році стає завідувачем кафедри метеорології і кліматології Академії імені Тімірязєва. Помер Юрій Чирков 11 серпня 1988 року. ТворчістьАвтор книги мемуарів про ув'язнення в таборах «А було все так...» (Политиздат, 1991), виданій вже після смерті Чиркова. Задумував книгу спогадів з трьох частин: «Соловки», «Ухта», «Красноярський край». Та повністю дописав лише першу частину. Друга — залишилася незавершеною, а третя — в чернетках. Дописала рукопис та довела його до публікації дружина Юрія Чиркова — Валентина Максимівна Чиркова [2]. Книги та статті письменника
Посилання
Література
|