Червоногуз ефіопський

? Червоногуз ефіопський
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Астрильдові (Estrildidae) Рід: Червоногуз (Cryptospiza) Вид: Червоногуз ефіопський
Біноміальна назва
Cryptospiza salvadorii Reichenow, 1892
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Cryptospiza salvadorii Віківиди: Cryptospiza salvadorii ITIS: 559597 МСОП: 22719364 NCBI: 2715632

Червоногу́з ефіопський[2] (Cryptospiza salvadorii) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Східній і Центральній Африці. Вид названий на честь італійського орнітолога Томмазо Сальвадорі[3].

Опис

Довжина птаха становить 10-12 см, вага 10,9-14 г. У самців голова і верхня частина спини сірувато-оливкові, решта верхньої частини тіла темно-кармінова. Хвіст короткий, оруглий, чорний. Від дзьоба до очей ідуть темні смуги. Підборіддя і горло світлі, тьмяно-жовті або блідо-оливкові, в залежності від підвиду. Решта нижньої частини тіла сірувато-оливкова, боки місцями поцятковані карміновими плямками. Аокривні пера крил мають кармінові краї, пера на нижній стороні крил мають широкі кармінові краї на зовншініх опахалах. Очі темно-карі, навколо очей червоні кільця. Дзьоб конічної форми, міцний, чорний, лапи темно-коричневі. Самиці мають подібне забарвлення, однак дещо більш тьмяне, верхня частина тіла у них тьмяно-червона, а нижня частина тіла блідо-оливкова. У молодих птахів верхня частина тіла більш коричнева, місцями поцяткована червоними плямами.

Підвиди

Виділяють три підвиди:[4]

• C. s. salvadorii Reichenow, 1892 — Ефіопія і північна Кенія;
• C. s. ruwenzori Sclater, WL, 1925 — північний схід ДР Конго і південний захід Уганди (гори Рувензорі), захід Руанди і Бурунді;
• C. s. kilimensis Moreau & Sclater, WL, 1934 — південь Південного Судану, схід Уганди, Кенія і північ Танзанії.

Поширення і екологія

Ефіопські червоногузи мешкають в Ефіопії, Південному Судані, Уганді, Руанді, Бурунді, Демократичній Республіці Конго, Кенії і Танзанії. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах з густим підліском, на узліссях і в заростях на берегах струмків і річок. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 6 птахів, на висоті від 1500 до 3000 м над рівнем моря. В Кенії спостерігалися зграйки до 50 птахів.

Ефіопські червоногузи живляться дрібним насінням трав, зокрема насінням мишія і розрив-трави. Віддають перевагу незрілому насінню, а також доповнюють свій раціон ягодами, плодами, квітками і дрібними безхребетними. Як і інші червоногузи, ефіопські червоногузи є дуже полохливими птахами, які при найменшому натяку на небезпеку ховаються в заростях.

Гніздування у ефіопським червоногузів відбувається одразу після завершення сезону дощів. Гніздо кулеподібне з трубкоподібним бічним входом довжиною кілька сантиметрів, робиться парою птахів з переплетених стебел трави і рослинних волокон, встелюється пір'ям і пухом, розміщується на висоті 2-4 м над землею. В кладці від 2 до 5 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні, пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення. Насиджують і доглядають за пташенятами і самці, і самці. Пташенята стають повністю самостійними через 1,5 місяці після вилуплення.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Cryptospiza salvadorii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 31 грудня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 346. ISBN 978-1-4081-2501-4.
4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 грудня 2022.

Джерела

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.