Дев'ять команд-учасниць відбору були розподілені між трьомк групами по три команди у кожній. Кожна команда грала із кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможці груп 1 і 2, якими стали відповідно збірні Уругваю і Аргентини, виходили до фінальної частини чемпіонату світу. Переможець же третьої групи, команда Чилі, ставав учасником плей-оф проти представника Європи.
Чилі і Перу обмінялися перемогами на власних полях і мали однакову різницю голів, тому для визначення переможця групи було призначено додаткову гру на нейтральному полі.
Плей-оф мав складатися із двох ігор, по одній на полі кожного із суперників. Перша гра пройшла у Москві і завершилася нульовою нічиєю. Радянська збірна відмовилася проводити другу гру в Чилі, де двома місяцями раніше відбувся військовий переворот і встановився антирадянські налаштований режим Августо Піночета. Пропозиція щодо проведення гри на нейтральному полі була відкинута чилійською стороною та ФІФА, тож радянськім футболістам було зараховано технічну поразку 0:2 за неявку на матч, і путівку на чемпіонат світу отримала збірна Чилі.