Турнір проводився в приміщенні Дніпропетровського обласного шахового клубу. Головний суддя турніру — Берта Корсунська (республіканська категорія, Дніпропетровськ).
Згідно розпорядження федерації шахів УРСР перед початком змагання цей турнір мав статус першості України, але в подальшому турнір отримав інший статус, та був названий змаганням найсильніших кандидатів у майстри спорту, під такою вивіскою він і проводився. Жоден з майстрів спорту відповідно не взяв участь у змаганні. Та перед закінченням турніру йому повернули статус особистої першості республіки, а переможець турніру отримав звання чемпіона УРСР 1965 року.[1]
З перших турів зав'язалася напружена запекла боротьба. На перше місце почергово претендували Гольдштейн, Менюк, Гродецький, Гіндін та Бєлосвєтов. Після 8 туру лідирували Гольдштейн та Гіндін маючи у своєму активі по 5½ очка. Перед останнім туром у Гольдштейна було 7 очок, у Каміника — 6½, Гіндіна та Менюка по 6 очок. Долю першого місця вирішили партії Гольдштейн-Гіндін та Бєлосвєтов-Каміник, які завершилися внічию. Таким чином набравши 7½ очка з 11 (+5-1=5) чемпіоном України став 27-річний дніпропетровський шахіст Рудольф Гольдштейн.
За рішенням журі у складі майстра Віктора Гуревича, кандидатів у майстри Вульфа Куніна, Віталія Зальцман та Віталія Сергєєва, була визначена найкраща партія турніру — Онопрієнко-Лубенський (11 тур).
Із 66 зіграних на турнірі партій — 39 закінчилися перемогою однієї зі сторін (59,1 %), внічию завершилися 27 партій.