Тайська ліга 1 (тай. ไทย ลีก 1, англ. Thai League 1) — чемпіонат футбольних клубів Таїланду, що проводиться з 1996 року. Це корпорація, в якій 16 клубів-учасників виступають в статусі акціонерів. Сезон триває з березня по жовтень, в ньому команди грають 30 турів, в загальному по 30 ігор у сезоні. Спонсор ліги — Toyota і тому офіційно ліга носить назву Toyota Thai League. У чемпіонаті більшість ігор граються по суботах і по неділях, а деякі — протягом будніх днів.
Історія
Перед створенням чемпіонату Таїланду найвищим рівнем клубного футболу був Королівський кубок Кора (тай. ฟุตบอลชิงถ้วยพระราชทานประเภท ก), який проводився з 1916 по 1995 рік. Тайська футбольна ліга була створена в 1996 році Футбольною асоціацією Таїланду з 18 клубами, які раніше боролися за Королівський Кубок Кора, і гралася у два кола.[1]. Втім вже з наступного розіграшу 1997 року клубів у турнірі залишилось лише 12 і надалі ця цифра коливалась від 10 до 12 клубів.
Більшість клубів Прем'єр-ліги Таїланду в той час були клубами органів державної влади, що базувався у Великому Бангкоку. Тим часом інші клуби змагалися у регіональній лізі під назвою Провінційна ліга[en]. Прем'єр-ліга Таїланду зіткнулася з проблемою низької відвідуваності та відсутності місцевої лояльності, в той час, як Провінційна ліга зазнала фінансових проблем. У 2007 році Прем'єр-ліга Таїланду була повністю інтегрована з Провінційною лігою, створивши єдиний загальнодержавний чемпіонат. «Чонбурі» з провінційної ліги був першим чемпіоном нової Прем'єр-ліги Таїланду в сезоні 2007 року. З цього ж сезону чемпіонат був розширений до 16 клубів.
У сезоні 2009 року відбулися значні зміни, що призвели до нової ери Прем'єр-ліги Таїланду. Азійська футбольна конфедерація оголосила правило асоціаціям, які мають намір делегувати клуби для участі в Лізі чемпіонів АФК, починаючи з 2011 року[2]. Футбольній асоціації Таїланду довелося змусити клуби вищого дивізіону виконати ліцензійні критерії АФК[3], інакше тайські клуби не матимуть права грати в Лізі чемпіонів. Клуби змушені були відокремитись від материнських організацій та зареєструватися у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Це призвело до серйозних змін у лізі того сезону, так двократний чемпіон ліги «Крунг Тай Банк» не зміг виконати нові правила і змушений був припинити виступи, а його франшизу викупив нижчоліговий «Патум Юнайтед». Бангкокський університет змушений був закрити свою секцію футбольного клубу і він отримав нову назву «Бангкок Юнайтед» за підтримки адміністрації міста. Ряд інших клубів, що базуються на основі різних організацій, повинні були переїхати у різні регіони країни, щоб знайти місцевих прихильників.
У сезоні 2012 року «Муанг Тонг Юнайтед» під керівництвом Славиши Йокановича став першим клубом в історії ліги, який завершив сезон без поразок (25 перемог та 9 нічиїх). А вже з наступного сезону лідерство у чемпіонаті захопив «Бурірам Юнайтед», який за наступні 6 сезонів 5 разів ставав чемпіоном, при цьому у 2013 і 2015 році також без жодної поразки, а три чемпіонства поспіль з 2013 по 2015 рік стали рекордом за кількістю чемпіонств поспіль.
У 2017 році Футбольна асоціація Таїланду вирішила перетворити Прем'єр-лігу Таїланду в Тайську Лігу 1[4][5].
Список чемпіонів
За клубом
Клуб |
Чемпіонств |
Роки чемпіонств
|
Бурірам Юнайтед
|
7
|
2011, 2013, 2014, 2015, 2017, 2018, 2021-22
|
Муанг Тонг Юнайтед
|
4
|
2009, 2010, 2012, 2016
|
Ейр Форс Юнайтед
|
2
|
1997, 1999
|
Поліс Теро
|
2000, 2001–02
|
Крунг Тай Банк
|
2000, 2001–02
|
Бангкок Банк
|
1
|
1996–97
|
Бангкок Юнайтед
|
2006
|
ББЧЮ
|
1998
|
Чонбурі
|
2007
|
ТТМ
|
2004–05
|
ПЕА
|
2008
|
Чіанграй Юнайтед
|
2019
|
Патум Юнайтед
|
2020-21
|
Примітки
Посилання