|
Цімейко Орест Андрійович
О́рест Андрі́йович Ціме́йко (1941—2015) — український нейрохірург, доктор медичних наук (1993), професор; лікар вищої категорії, заслужений лікар України. Нейрохірург вищої категорії. З життєписуНародився 1941 року у Перемишлі. У 1946 році були виселені всі українці (операція «Вісла»), і сім'я переїхала в Стрий Львівської області. Виростав в багатодітній сім'ї, але не полишав бажання здобути освіту хірурга. Закінчив в 1958 році середню школу, працював 3 роки медичним статистиком у Дашавській районній лікарні. Тричі намагався вступити — до Станіславського, потім Івано-Франківського медичного інституту і став студентом в 1961 році. Протягом 1961—1963 років проходив військову службу в Радянській армії, після чого продовжив навчання в медичному інституті. Під час навчання працював у хірургічних гуртках, медбратом хірургічного відділення. 1969 року після закінчення медінституту направлений на роботу хірургом — у Петровську районну лікарню Кіровоградської області. 1970-го отримав пропозицію опанувати фах нейрохірурга й працювати в нейрохірургічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні. Пройшов первинну спеціалізацію з нейрохірургії — у Київському інституті удосконалення лікарів. До 1972 року працював у Кіровоградській обласній лікарні. У 1972 році за конкурсом прийнятий до клінічної ординатури з нейрохірургії (при Київському інституті удосконалення лікарів), навчався під керівництвом професора Георгія Педаченка. З 1974 по 1976 рік — аспірант Київського НДІ нейрохірургії. Опанував методики обстеження нейрохірургічних хворих і типових нейрохірургічних операцій. Після навчання залишений працювати у Київському інституті нейрохірургії — молодший науковий співробітник. В 1977 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Ангіографічна діагностика забоїв головного мозку». З 1983 року працював старшим науковим співробітником. З 1979 року починає займатися науковими і практичними проблемами судинної нейрохірургії. Під науковим керівництвом Ю. П. Зозулі за безпосередньою участю Цімейка почали розроблятися проблеми мікрохірургічного лікування ішемічних порушень мозкового кровообігу. Першим в Україні запровадив мікрохірургічні реконструктивні операції (при стенотично-оклюзивних ураженнях магістральних мозкових судин) удосконаливши існуючі методики. Входив до наукової групи з координації й узагальнення результатів реваскуляризаційних операцій в СРСР. Нагороджений почесним дипломом і бронзовою медаллю ВДНГ СРСР 1985 року — за розробку і впровадження у практику судинних відділень вітчизняного мікрошовного матеріалу. Наукові розробки узагальннив у докторській дисертації «Реваскуляризаційні операції при оклюзійно-стенотичних ураженнях судин півкуль великого мозку» (1993). Три роки працював у Африці — в Камеруні. З 1995 року — завідувач клініки хірургічного лікування патології судин головного мозку, операцій на мозкових судинах проведено було більше 3500. У відділі було розроблено і впроваджено сучасні методи диференційованого лікування (ендоваскулярного і мікрохірургічного) гострих порушень мозкового кровообігу, обумовленних ішемічними ураженнями, розривами артеріальних аневризм, артеріовенозних мальформацій (АВМ). Вперше в Україні були впроваджені міні-інвазивні хірургічні методики транслюмінальної ангіопластики з ендопротезуванням при стенотичних ураженнях сонних і хребтових артерій. Це дозволило підняти можливість нейрохірургічної допомоги при судинних захворюваннях в Україні до світового рівня. Наукова робота у відділенні виконувалася в декількох напрямках:
Автор понад 450 наукових праць, 8 винаходів, 35 рацпропозицій, 7 методичних рекомендацій. Під його керівництвом виконано 8 кандидатських дисертацій. Серед робіт:
З дружиною Валентиною Михайлівною (кандидат медичних наук, невропатолог) виховали двох доньок — Ганну та Ірину. Помер після важкої хвороби у день свого народження, 3 травня 2015 року. Джерела
|
||||||||||||||||||||||||
