Батько — Цзю Борис Тимофійович, працював на металургійному заводі, мати — Цзю Валентина Володимирівна, була медсестрою. Прізвище Цзю дісталася від прадіда Інокентія, який був чистокровним корейцем, що потрапив до Росії з Китаю.
Коли Кості було дев'ять років батько привів його в секцію боксу ДЮСШ.
Одружений із Цзю Наталією Леонідівною (нар. 1972). У сім'ї два сини і дочка. Обидва сини Тім та Нікіта — професійні боксери, як батько. Тім — чемпіон світу WBO у першій середній вазі (2023—2024).
Освіта
У 1986 році вступив до Свердловського інженерно-педагогічного інституту (СІПІ). Вдало здавши заліки та іспити, залишив навчання в лютому 1987 року.
У 2016 році закінчив з відзнакою (в числі 5 найкращих випускників року) Уральський федеральний університет, пише кандидатську дисертацію на кафедрі основ фізвиховання Тюменського державного університету.
Любительська кар'єра
Костянтин Цзю почав займатися боксом у віці дев'яти років під керівництвом Володимира Черні. У 1986 і 1987 був чемпіоном СРСР серед юніорів.
Всього на аматорському ринзі Цзю здобув 270 перемог в 282 поєдинках.
Професіональна кар'єра
На чемпіонаті світу 1991 до Цзю звернулися місцеві промоутери боксу, які вирішили відмовити його від Олімпійських ігор 1992 на користь професійної кар'єри. Через тиждень після отримання пропозиції Цзю (враховуючи процеси системної дезінтеграції у СРСР), підписав контракт з австралійським промоутером Біллом Морді і 1 березня 1992 року дебютував у Мельбурні на професійному рингу.
1994 року достроково переміг Ектора Лопеса (Мексика), Анхеля Ернандеса (Пуерто-Рико) та Педро Чініто Санчеса (Домініканська Республіка) і посів перше місце в рейтингу IBF в першій напівсередній вазі.
28 січня 1995 року на MGM Гранд Гарден Арені у Лас-Вегасі вийшов на бій з чемпіоном IBF у першій напівсередній вазі Джейком Родрігесом (Пуерто-Рико) і, нокаутувавши того в шостому раунді, став новим чемпіоном світу.
В першому захисті 25 червня 1995 року переміг колишнього чемпіона світу Роджера Мейвезераодностайним рішенням суддів, після чого захистив титул, нокаутувавши трьох наступних суперників.
31 травня 1997 року втратив титул, програвши технічним нокаутом Вінсу Філліпсу (США). Підводячи підсумки 1997 року, журнал «Ринг» визнав результат поєдинку Цзю — Філліпс «Апсетом року».
Після трьох дострокових перемог 28 листопада 1998 року переміг технічним нокаутом кубинця Діосбеліса Уртадо і завоював титул «тимчасового» чемпіона WBC у першій напівсередній вазі. 21 серпня 1999 року переміг технічним нокаутом ексчемпіона світу мексиканця Мігеля Анхель Гонсалеса і завоював вакантний титул чемпіона WBC у першій напівсередній вазі. Двічі захистив титул в 2000 році, перемігши суперника з Аризони Ахмеда Сантоса у восьми і 38-річну мексиканську легенду ексчемпіона світу Хуліо Сезара Чавеса у шести раундах.
3 лютого 2001 року в об'єднавчому бою здолав технічним нокаутом у сьомому раунді чемпіона світу за версією WBA (Super) у першій напівсередній вазі Шармбу Мітчелла (США). В наступному бою був проти німецького турка Октая Уркала здобув перемогу одностайним рішенням суддів.
3 листопада 2001 року в об'єднавчому бою з чинним чемпіоном IBF Забом Джудою (США) здобув перемогу нокаутом у другому раунді. Цзю став першим за 30 років боксером (після Такесі Фудзі (США)), який об'єднав титули основних версій в першій напівсередній вазі.
Таблиця боїв
34 боя, 31 перемога (25 нокаутом, 6 за рішенням суддів), 2 поразки (2 нокаутом, 0 за рішенням суддів), 1 не відбувся
Захистив титули чемпіона світу за версіями WBC та WBA (Super) у першій напівсередній вазі. Завоював титул чемпіона світу за версією IBF та вакантний титул журналу «Ринг» у першій напівсередній вазі.
Захистив титул чемпіона світу за версією WBC у першій напівсередній вазі. Завоював титул чемпіона світу за версією WBA (Super) у першій напівсередній вазі.
Захистив титул чемпіона світу за версією IBF у першій напівсередній вазі. Попередньо перемога Цзю технічним рішенням. Пізніше бій визнано таким, що не відбувся.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
