Цехмістренко Григорій Віталійович

Григорій Віталійович Цехмістренко
Загальна інформація
Народження	19 грудня 1994(1994-12-19) Рівне, Україна
Смерть	15 січня 2023(2023-01-15) (28 років) біля міста Бахмут, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Поховання	Чабани, Київська область, Україна
Громадянство	Канада
Національність	українець
Alma Mater	Київська спеціалізована школа № 89
Псевдо	«Ґреґ»[1], «Снікерс», «Дюрер»
Військова служба
Роки служби	2022 — 2023
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ГУР
Рід військ	Сили територіальної оборони
Формування	Інтернаціональний легіон
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну (з 2022) Битва за Гостомель Битва за Мощун Битва за Ірпінь Бої за Сєвєродонецьк Бої за Лисичанськ Бої за Херсон Бої за Миколаїв Битва за Бахмут
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Григо́рій Віталійович Цехмістренко (нар. 19 грудня 1994, Рівне, Україна — 15 січня 2023, біля міста Бахмут, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — канадський громадський активіст, медик-доброволець українського походження. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно). Син Віталія Цехмістренка.

Життєпис

Ранні роки

Григорій Цехмістренко народився 19 грудня 1994 року в місті Рівне[2] в сім'ї засновника агрохолдингу «Райз», доларового мільйонера Віталія Цехмістренка, який входив у перелік 200 найбагатших українців і чиї статки оцінювали у 291 мільйон доларів[3][4]. Навчався в школі № 89 Печерського району міста Києва[3]. З дитинства вивчав англійську та іспанську мови, грав у шахи, регбі та волейбол, займався тхеквондо, плаванням і сноубордингом, ходив на каное та байдарках[5].

З 2011 року разом з батьком проживав у Канаді та США. У 2013 році сім'я повернулася до України[6]. Брав участь у Революції гідності[7]. 18 лютого 2014 року, під час «мирного наступу» до Верховної Ради України, силовики побили і затримали багатьох активістів. Між постраждалими, у Деснянському районному відділку міліції опинився й Григорій Цехмістренко, який отримав струс мозку від удару міліцейського кийка[2][8][3].

Російсько-українська війна

З початком російсько-української війни намагався потрапити на фронт, однак був залишений батьком без документів у Канаді[6], де проживав спочатку в місті Кіністіно (провінція Саскачеван), а згодом у селищі Порт-Еліс (провінція Британська Колумбія, Ванкувер). У 2019 році отримав канадське громадянство[7][9].

Навчався на військового медика у військовому університеті на Мальті[10], проходив курси парамедицини і військові тренінги у Польщі, Данії та США. У перервах між навчаннями активно подорожував світом, працював в лікарнях у Мексиці, Танзанії, країнах Південної Африки, допомагав християнам-місіонерам у Зімбабве[5].

15 січня 2022 року вилетів з Канади, щоб проводити тренінги для парамедиків і стрільців в Україні[6][11]. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь у бойових діях у складі полку «Азов».

Брав участь в боях за Гостомель, Мощун та Ірпінь[12]. Після боїв за Київщину, від квітня 2022 року, — медик-доброволець Інтернаціонального легіону територіальної оборони Збройних сил України, в складі якого брав участь в боях за Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя та Бахмут[13].

Загинув в ніч проти 15 січня 2023 року біля міста Бахмут на Донеччині[1][2], накривши собою поранених побратимів[14][6]. Похований 20 січня 2023 року в селищі Чабани на Київщині[7]. Цехмістренко вважається третім канадцем, що загинув на війні Росії проти України[15].

Нагороди

• Орден «За мужність» III ступеня (посмертно, 2023[16]);
• Медаль «За мужність при виконанні спецзавдань» Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Вшанування пам'яті

• Іменем Григорія Цехмістренко названо школу № 89 Печерського району міста Києва, в якій він навчався[17][18]. Ініціативу підтримав начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-лейтенант Кирило Буданов[1][16][19].
• Григорій Цехмістренко — із героїв виставки «Сталеві титани Бахмута» Національного музею історії України у Другій світовій війні[1].
• До роковин загибелі Григорія Цехмістренка в Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбулася виставка «Україна — розп'яття», що розповідає про російську-українську війну від початку широкомасштабного вторгнення ворожої армії в Україну[20][21].

Примітки

1. Антон Печерський, Володимир Загребельний (13 січня 2024). Замість навколосвітньої подорожі він обрав захист країни: у Києві вшанували пам'ять Григорія-Ґреґа. АрміяInform.
2. Майданівці, яких убила росія. hromadske. 18 лютого 2023.
3. Фещенко, Анастасія (29 червня 2023). Хвилина мовчання: згадаймо добровольця Григорія Цехмістренка, який повернувся з Канади захищати Україну. Главком.
4. Під Бахмутом загинув бойовий медик Григорій Цехмістренко — громадянин Канади з українським серцем. Новинарня. 21 січня 2023.
5. Lauda, Lera (27 лютого 2023). «Готовий був на все заради України». Історії іноземних воїнів, які полягли у боях за Бахмут. Меморіал жертв війни. Процитовано 15 червня 2024.
6. Покійний захисник Григорій Цехмістренко, який родом з Рівного, замість кругосвітньої подорожі на яхті вибрав окопи і війну. ЧаРівне. 23 листопада 2023. Процитовано 15 червня 2024.
7. Карлащук, Віолетта (20 січня 2023). У Києві попрощалися з загиблим канадським добровольцем Григорієм Цехмістренком. Суспільне.
8. Тищук, Ольга (19 лютого 2014). Міліція затримала 60 активістів Євромайдану (повний список). Факти.
9. Samson, Sam (16 січня 2023). Canadian volunteer medic has died in Ukraine, family says. CBC News (англ.).
10. Народний депутат України сам відвіз сина в «Азов». Волинь-нова. 28 січня 2024. Процитовано 15 червня 2024.
11. Пам'яті Григорія Цехмістренка, українського канадця, який загинув, аби ми жили. Укрінформ. 3 лютого 2023. Процитовано 15 червня 2024.
12. MacKinnon, Mark (16 січня 2023). Canadian combat medic killed in battle in eastern Ukraine. The Globe and Mail (англ.). Процитовано 15 червня 2024.
13. Коціра, Христина (21 листопада 2023). Замість кругосвітньої подорожі на яхті вибрав окопи і війну. hromadske. Архів оригіналу за 26 грудня 2023. Процитовано 15 червня 2024.
14. Залевський, Віталій; Пона, Орест (13 січня 2024). Прикрив тілом двох побратимів: у роковини загибелі Григорія Цехмістренка зібралися рідні, друзі та побратими героя. 5 канал. Процитовано 15 травня 2024.
15. У боях під Бахмутом загинув доброволець із Канади. New Voice. 17 січня 2023. Процитовано 15 червня 2024.
16. Мілюта, Вікторія (26 жовтня 2023). Перед ним був відкритий весь світ: школі на Печерську просять присвоїти ім`я загиблого Героя, сина колишнього депутата Григорія Цехмістренко. Big Kyiv.
17. Рішення «Про деякі питання діяльності Спеціалізованої школи № 89 Печерського району міста Києва» (PDF). Київ: Київська міська рада. 2024. с. 2.
18. Столичній школі присвоїли ім’я медика-добровольця, військовослужбовця Інтернаціонального легіону ТрО ЗСУ Григорія Цехмістренка. Київська міська державна адміністрація. 13 червня 2024. Процитовано 15 червня 2024.
19. Дашківська, Ірина (25 жовтня 2023). Столичній школі № 89 пропонують присвоїти ім’я загиблого у боях за Україну канадського добровольця Григорія Цехмістренка. Цензор.НЕТ.
20. Remembrance event of Grygorii Tsekhmistrenko (англ.). Національний музей історії України у Другій світовій війні. 15 січня 2024. Процитовано 15 червня 2024.
21. Музей війни вшанує пам’ять Григорія Цехмістренка, канадського медика-волонтера українського походження. Погляд. 12 січня 2024. Процитовано 15 червня 2024.