|
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Бар)
Охоронний номер пам'ятки — 63 від 03.11.2005 року[2]. Побудована у 18 столітті. Розташовується у південній частині міста за адресою: вул. Св. Миколая, 10/22. Успенська церква є однією з найстаріших будівель міста. Часто вживанні назви церковної будівлі: Церква Першої Пречистої, Свято-Успенський храм, Церква Успіння Богородиці. Церква Успіння Святої Богородиці входить також до списку пам'яток культурної спадщини, що не можуть бути приватизовані (Закон № 574-VI від 23.09.2008). Державна власність. Загальна площа становить 316 кв.м.[2] ІсторіяПочаток будівництваДата завершення побудови храму до сих пір є трохи суперечливою. Церковні відомості 1802 року містять інформацію, згідно з якою будівництво було завершено у 1770 році. В історичних джерелах 1817 року також присутня інформація щодо побудови храму. Проте, вже у 1760 році[3]. Є і ще одна версія дати завершення будівництва — 1757 рік. Ця інформація вказується у джерелах, датованих 1828 роком і саме цю дату найчастіше згадають в історичних дослідженнях. А початком будівництва вважають 1755 року, коли відбулось закладання першого каменю[4]. Побудовану церкву у місті Бар присвятили Успінню Божої матері та Пресвятій Трійці. Настоятелі Успенської церкви у 18-19 століттіОдним з перших настоятелів церкви був Василій Матковський. Саме він встановив на головному вівтарі церкви ікону Спасителя. Більше десятиліття, з 1795 року по 1809 рік, посаду настоятеля церкви займав Іоан Синицький. Церковними священиками були Стефан Бутулинський у 1804—1820 роках та Федір Бутулинський у 1800—1802 роках. Ніс церковну службу в Успенському монастирі у 1838—1844 роках і Павло Бутулинський, який в майбутньому став кафедральним протоієреєм та ключарем у місті Кам'янці. Серед церковних служителів, котрі мали відношення до Успенської церкви, були Василій Кузьминський, Симеон Карчевський, Григорій Янковський, Іван Корчинський, Павло Савпучинський. Починаючи з 1892 року священиком у цій церкві був Афанасій Дверницький.[5] Храм у 19-20 століттіУ 1838 році через тріщину у куполі, церква стала потребувати значних ремонтних робіт, які тривали до 1851 року. Після їх завершення, богослужіння були відновлені. Ця споруда була однією з найкращих у Барі. На початку 20 століття у церкві був іконостас, який облаштували ще у першій половині 19 століття[4]. Навіть у наш час у храмі розміщується дві старовинні ікони: «Божої матері» та «Святителя Миколая». У кожної із церковних святинь своя власна історія. Ікона Божої матері розміщалась на підвищенні на вівтарі. Вони тривалий час знаходилась у Миколаївській та Троїцькій церквах, а потім потрапила до Успенського храму. Реліквія покрита срібною ризою, вшановувалась, як чудотворна. Ікона Богородиці входить до складу реєстру національних святинь України. Вважається, що ікона Святителя Миколая, опинилась у Свято-Успенському храмі, після того, як її перенесли з Миколаївської церкви, котра знаходилась у місті Бар, проте була ліквідована у 18 столітті. Ікона була привезена Боною Сфорца у місто Бар, яким вона володіла, з італійського міста Барі[6]. У 16 столітті вона передала ікону у Миколаївську церкву. У 1888 році, один з київських купців, Хряков, оновив ікону за рахунок власних коштів[3]. У 20 столітті, коли багато православних храмів було закрито, Свято-Успенський православний храм зберігся. У 1975 році відбулась знакова подія для храму — було проведено його капітальну реставрацію[4]. Архітектура та внутрішнє оздоблення храму До наших часів збереглась інформація про акти, складені у 1771 та 1783 роках, у тексті яких зазначається, що церковна будівля усередині невеликих розмірів. У храмі розміщувалось три вівтаря: один головний і два бокових. На бокових вівтарях були розміщені «антимінси», а на головному вівтарю встановили ікону Спасителя[4]. На території церковного двору знаходились будиночки. Згідно історичних джерел, паркана, який би огороджував церковну територію, не було. У приміщенні церкви знаходились срібні речі[5] Успенська церква у місті Бар зазнала деяких архітектурних змін протягом століть. Спочатку споруда була з балконом, хрестова, з одним куполом. Балкон знаходився на західному фасаді і у святкові дні там грав оркестр. Під час капітального ремонту 1851 року був змінений вигляд куполу, з'явилась трьохярусна дзвіниця. Масляний живопис став складовою частиною інтер'єру[7]. Серед сучасних архітектурних елементів, можна виділити янголят різного кольору з заліза на брамі, яка веде до храму[7]. Архітектурний стиль, в якому побудована церква, являє собою пізнє бароко[8]. Споруда в плані — наближена до прямокутника. Його складовими є трьохярусна дзвіниця та її прибудови, приміщення, завдяки розташуванню яких заповнюється простір між гілками хреста. Барабан куполу — восьмигранний, завершується маківкою. Оформленню церкви характерна стриманість, переважає комбінування пілястр та карнизів[8].Існують певні цікаві думки, що Іван Григорович-Барський — архітектор київського магістрату, мав відношення до побудови Успенської церкви.[3]   Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
