Вступив на службу 22 травня 1850 року. 20 жовтня 1853 року призначений старшим чиновником особливих доручень при Кутаїському військовому губернаторові генерал-майора Івана Костянтиновича Багратіон-Мухранському.
У ході Кримської війни, в 1854 році брав участь у битві проти турків при річці Чолоці. 5 травня 1855 року призначений начальником кінної дружини. 25 серпня 1856 року, за розпорядженням керівництва, перебуваючи в імператора, перейменований на корнетаКозачого лейб-гвардії полку. З 28 вересня 1858 року призначений і перебував при Кавказькій армії.
3 травня 1861 року на вибір дворянства затверджений кутаїським губернським предводителем дворянства. 30 вересня 1864 року затверджений на друге триріччя (30 травня 1867 звільнений з посади).
10 лютого 1868 року, за рішенням Кавказького намісника великого князя Михайла Миколайовича був призначений членом-діловиробником Кутаїського губернського у селянських справах присутності.
За наказом головнокомандувача Кавказької армії великого князя Михайла Миколайовича перебував у розпорядженні начальника Ріонського загону до закінчення російсько-турецької війни (1877—1878). 20 червня 1879 знову обраний кутаїським губернським предводителем дворянства, а 8 червня 1882 року був обраний на друге триріччя.
Помер 10 (22) листопада 1883 року в Сачхері та 14 (26) листопада 1883 року був похований в монастирі Джручі[1].
Нагороди
Найвища милість (1854, «За відзначення у битві проти турків при річці Чолоці»)