Цахілова Земфіра Аврамівна

Цахілова Земфіра Аврамівна
Ім'я при народженніЗемфіра Аврамівна Цахілова
Дата народження24 квітня 1943(1943-04-24)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (81 рік)
Місце народженняАлагир, Півічно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР,
Росія
Професіяакторка
Кар'єрас 1966 — дотепер
Нагороди
Шаблон:Орден Слава Осетії
IMDbID 0874646 Редагувати інформацію у Вікіданих

Земфіра Аврамівна Цахілова (осет.; Цъæхилты Аврамы чызг Земфирæ; нар.. 24 квітня 1943, Алагир, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно, педагог. Член Правління Центрального будинку працівників мистецтв. Заслужена артистка Північно-Осетинської АРСР і Заслужений діяч мистецтв Республіка Північна Осетія-Аланія.

Біографія

Народилася 1943 року в м. Алагирі, в Північній Осетії.

У 1966 році закінчила Театральне училище імені Бориса Щукіна (курс Б. Є. Захави та А. В. Борисова). Під час навчання грала в театрі Вахтангова. Потім працювала в Театр імені Моссовєта. Наприкінці 1960-х років у колективі театру поряд з Вадимом Бероєвим і Тетяною Бестаєвою входила до так званого «осетинського кишлака» — групи молодих, але вже дуже популярних артистів.

У 1970-х роках залишила театр, цілком пішовши в кінематограф. З 1966-го по 1982-й зіграла більше 30 ролей в радянських та українських фільмах.

Роль у фільмі «Чому ти мовчиш?» Гасана Сеїдбейлиі кіностудії Азербайджанської РСР, визначила амплуа актриси — надалі її стали часто запрошувати на ролі красунь, представниць південних і східних народів СРСР: так, її героїнями були молдаванка, азербайджанка, грузинка, таджичка, румунка, осетинка, а також француженка і у фільмі Капітан Немо — індіанка.

У 1993-му році заснувала Центр Розвитку Естетики і Краси «Катюша», некомерційний освітній заклад для дітей з 4-х до 17 років.

Талановита, темпераментна, приголомшливо красива

— Володимир Долінський[2]

Чоловік — доктор економічних наук і підприємець Георгій Цаголов. Двоє синів і дочка[3].

Фільмографія

  1. 1966 — Слідство триває — Мустафаєва, лейтенант міліції
  2. 1966 — Чому ти мовчиш? — Сурейя
  3. 1966 — Два квитки на денний сеанс — Тоня, журналістка
  4. 1967 — Людина кидає якір — Аділя
  5. 1968 — Жив чоловік — Маро
  6. 1969 — Десять зим за одне літо — Санда
  7. 1970 — Останній сніг (короткометражний) — вчителька Чабахан Басієва
  8. 1970 — Вибух уповільненої дії
  9. 1971 — Червона заметіль — Текла Кожокару
  10. 1972 — Пропала грамота — Одарка
  11. 1972 — Останній гайдук — Вероніка
  12. 1973 — Коли людина посміхнулася — Інга
  13. 1975 — Серед літа — Марія
  14. 1975 — Капітан Немо — дружина Немо
  15. 1977 — Зустріч проїздом (короткометражний) — Заїру
  16. 1977 — Скажи, що любиш мене! — Земфіра-ханум
  17. 1978 — Під сузір'ям Близнюків — Тетяна Володимирівна
  18. 1981 — Післязавтра, опівночі — Ельміра Агабекова
  19. 1982 — Граки — Віра Загоруйко
  20. 1983 — Раптовий викид
  21. 1985 — Джерело, що говорить — Гульсара
  22. 1986 — Додатковий прибуває на другий шлях — Абдуллаєва
  23. 2016 — Збрешеш — помреш — Євгенія Петрівна

Нагороди та звання

  • Орден «Слава Осетії».
  • Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви».
  • Заслужена артистка Північно-Осетинської АРСР.
  • Заслужений діяч мистецтв Республіка Північна Осетія-Аланія.
  • Орден Ломоносова в галузі літератури і мистецтва.
  • Медаль громадського руху «Росія» «За заслуги».
  • Орден «Надбання республіки».
  • Медаль «Меценат століття».
  • Дійсний член Петровської академії наук і мистецтв.

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Владимир Долинский - Записки непутевого актера
  3. ↑ [Земфира Цахилова: «Чувство успеха надо воспитывать с детства» (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 24 серпня 2020. Земфира Цахилова: «Чувство успеха надо воспитывать с детства» (рос.)]

Посилання