Царюк Андрій Васильович

Царюк Андрій Васильович
Народився15 серпня 1922(1922-08-15)
Криві Коліна
Помер18 грудня 2012(2012-12-18) (90 років)
Країна Україна
НагородиВідмінник освіти України Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден «За особисту мужність»
Орден «За особисту мужність»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль Жукова
Медаль Жукова
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Царюк.

Андрі́й Васи́льович Царю́к — відмінник народної освіти УРСР, учасник Другої світової війни, довголітній директор Тальнівської ЗОШ № 2.

Життєпис

Народився в родині Василя Калістратовича й Оксани Дмитрівни Царюків, ріс з двома братами й сестрою. Закінчив 7-класну Кривоколінську школу, у 8-й пішов до Мошурова. Після здобуття 10-класної освіти призваний до РА, служив в Коканді, у 19-му гірсько-кавалерійському полку.

З листопада 1941-го в складі полку — на фронті, бої за Ростов-на-Дону. Брав участь у боях за Кавказ, виходив з оточення, обморозив ноги, зазнав кульового поранення. Після тривалого лікування знову на фронті, на Т-34 брав участь у боях в Польщі, зазнав другого поранення. Брав участь у боях за Берлін, війна для Андрія Васильовича закінчилася 26 квітня 1945-го в Берліні — зазнав важкого поранення. Знову лікувався, до січня 1948-го служив в РА — Північна група військ, шофер-автомеханік.

Сестру Ганю 1942-го нацисти вивезли на примусові роботи, 1945 року змогла повернутися живою.

1949 року в Умані здобув педагогічну освіту, працював вчителем історії в Кривоколінській сільській школі. Одружився, з Пашею Нестерівною виховали сина Григорія — назвали на честь загиблого брата Андрія, теж фронтовика, 1955 року народилася донька Таміла.

1952 року заочно закінчив Вінницький учительський інститут, був директором Кривоколінської 7-річної школи з 1954-го. Займався розбудовою школи, її озелененням, 1960 року закінчив Полтавський педагогічний інститут, історичний факультет.

З 1961 року працював у Тальному в райкомі, в 1965-1970-х — очолював райком.

Очолював районний відділ народної освіти, в 1980-х викладав історію у селі Білашки, з 1985-го — начальник піонерського табору «Світанок». У таборі дитячого відпочинку працював до 1997 року.

1984 року став одним з ініціаторів створення хору ветеранів війни та праці, понад двадцять років був незмінним його старостою. 1993 року хору присвоєно звання «Народний аматорський колектив».

Похований у Тальному.

На вшанування Андрія Царюка 2014 року в Тальнівській ЗОШ № 2 відкрито меморіальну дошку його честі.

Джерела