Хільчевський Володимир Васильович
Володи́мир Васи́льович Хільче́вський (17 січня 1925, Бахмач, СРСР — 11 червня 2019, Київ, Україна) — український радянський науковець у галузі технології машинобудування, заслужений працівник освіти України, доктор технічних наук, професор. Науковий напрямок — дисипація енергії в циклічно-деформованих матеріалах. Автор близько 300 наукових праць та винаходів. Член Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки, завідував кафедрами опору матеріалів і технології конструкційних матеріалів НТУУ «КПІ». Лауреат численних іменних премій. Учасник бойових дій Другої світової війни. ЖиттєписВолодимир Хільчевський народився у Бахмачі, що на Чернігівщині. Восени 1943 року був мобілізований до лав Радянської армії. Бойове хрещення прийняв на Лютізькому плацдармі під час визволення Києва, отримав поранення та контузію у битві біля села Ясногородка. Вдруге був тяжко поранений вже у Німеччині, біля міста Бреслау. У січні 1946 року був списаний через інвалідність і відправлений до рідного Бахмача. Володимир Хільчевський закінчив десятий клас, навчання у якому було перерване війною, та вступив до Київського політехнічного інституту на механічний факультет (спеціальність «Автомобілі та трактори»). У 1951 році з відзнакою закінчив інститут. До аспірантури його запросив майбутній академік зі світовим ім'ям Георгій Писаренко. Три роки потому Хільчевський достроково захистив кандидатську дисертацію, а у 1970 — докторську. З 1959 року носив вчене звання доцента, професором став у 1972 році. Два роки завідував кафедрою опору матеріалів (1960–1962) і 18 років — кафедрою матеріалознавства і технології конструкційних матеріалів (1973–1991). Понад 30 років був завідувачем підготовчого відділення КПІ, доклав багато зусиль до організації філіалів інституту в Чернігові та Житомирі, неодноразово виїжджав за кордон для читання лекцій. Володимир Хільчевський — фахівець у галузі дослідження дисипації енергії при складних коливаннях стрижневих систем та оболонок. Йому належить розробка нового прогресивного методу плазмового розмірного формування та зміцнення різальних кромок робочих органів ґрунтообробних та шляхових машин. Протягом роботи в інституті підготував 6 кандидатів і 1 доктора наук. Помер на 95-му році життя 11 червня 2019 року в Києві. Похований на Берковецькому кладовищі[1] (ділянка № 86, 50°29′18.34″ пн. ш. 30°23′41.12″ сх. д. / 50.4884278° пн. ш. 30.3947556° сх. д.). Відзнаки
Вибрана бібліографія
Примітки
Посилання
|