Хоткевич Володимир Гнатович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Хоткевич.
Хоткевич Володимир Гнатович
Народився29 березня (11 квітня) 1913[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Російська імперія
Помер9 липня 1982(1982-07-09) Редагувати інформацію у Вікіданих (69 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
ПохованняМіське кладовище № 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик
Alma materНТУ «ХПІ» Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладННЦ ХФТІ Редагувати інформацію у Вікіданих
ХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаректор ХНУ імені В. Н. Каразіна
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникЛазарєв Борис Георгійович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоГнат Хоткевич Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиХоткевич Андрій Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Володимир Гнатович Хоткевич (29 березня (11 квітня) 1913(19130411), Київ, Російська Імперія — 9 липня 1982, Харків, УРСР) — український фізик родом з Києва, син Гната Хоткевича, член-кореспондент АН УРСР (фізика низьких температур), ректор Харківського державного університету у 1966—1975 роках.

Життєпис

Володимир Хоткевич народився в Києві в родині відомого українського письменника Гната Мартиновича Хоткевича. Після закінчення семирічної школи та індустріально-технічної профшколи в 1930 році вступив до Харківського механіко-машинобудівного інституту (нині Харківський політехнічний інститут), який закінчив у 1935 році й отримав спеціальність інженера-дослідника в галузі фізики).

У 1932—1950 роках працював в Українському фізико-технічному інституті, з 1938 року — старший науковий співробітник. Перша наукова публікація, присвячена тепломісткості надпровідних сплавів, з'явилася в 1936 році.

У 1941—1944 роках перебував в евакуації у Алма-Аті (Казахстан). У 1943 році захистив кандидатську дисертацію в Казахському університеті. У 1944 році повернувся до Харкова, взяв активну участь у відновленні кріогенної лабораторії українського фізико-технічного інституту.

У 1954 році захистив докторську дисертацію. 4 травня 1954 року народились два сини — близнюка, Володимир і Андрій.

У 1951—1954 роках — доцент, у 1954—1958 роках — професор фізико-математичного факультету Харківського державного університету (ХДУ). В 1958—1963 роках — завідувач кафедри, а в 1959—1963 — декан фізико-математичного факультету ХДУ.

У 1963—1966 роках — проректор ХДУ з наукової роботи.

У 1966—1975 роках — ректор Харківського державного університету.

З 1975 року — завідувач кафедри експериментальної фізики ХДУ, з 1979 — завідувач кафедри фізики низьких температур ХДУ.

У 1967 році обраний членом-кореспондентом АН УРСР[2].

Наукова діяльність

Опублікував понад 200 робіт з фізики металів, проблем вищої школи. Під його науковим керівництвом захищено 15 кандидатських дисертацій. В. І. Хоткевич удостоєний урядових нагород: орденів Леніна (1967), Трудового Червоного Прапора (1971), «Знак Пошани» (1961), медалей. У 1969 році обраний почесним доктором Познанського університету імені Адама Міцкевича (Польща). Брав активну участь у суспільному житті.

Праці Хоткевича стосуються проблем надпровідності, низькотемпературної металофізики тощо.[3]

Примітки

  1. ↑ Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959.
  2. ↑ Хоткевич Володимир Гнатович. Karazin University. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 9 лютого 2020.
  3. ↑ Тонкаль В. Ю., Пелих В. М., Стогній Б. С. Академія наук Української РСР / за ред. І. К. Походні. — Київ: Наукова думка, 1980. — С. 396.

Література