Хосе Ґреґоріо Ернандес

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ернандес.
Блаженний
Хосе Ґреґоріо Ернандес
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніісп. José Gregorio Hernández Cisneros Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився26 жовтня 1864(1864-10-26)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Isnotú, Trujillo, Venezuelad, Трухільйо, United States of Venezuelad Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 червня 1919(1919-06-29)[1] (54 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Каракас, Венесуела Редагувати інформацію у Вікіданих
·автомобільна аварія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Венесуела Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлікар Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЦентральний університет Венесуели Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніРафаель Рангель Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська, французька, португальська, німецька, італійська і іспанська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЦентральний університет Венесуели Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицька церква Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Хосе Ґреґоріо Ернандес, O.F.S. (ісп. José Gregorio Hernández; 26 жовтня 1864, Ізноту — 29 червня 1919, Каракас) — венесуельський лікар[2], францисканець-терціарій, Блаженний Католицької церкви.

Життєпис

Він народився в 1864 році в м. Ізноту в Андах.[3] Був першим із семи дітей Марії Ернандес Манзанеді та Хосефи Антоніни Сіснерос Мансілла.[4] У 13 років він поїхав до Каракасу, де вступив до Колеґіо Віллеґас.[5] Тоді це була одна з найпрестижніших шкіл Венесуели. Після закінчення колегії розпочав студії з медицини, які закінчив у 1889 році.[6] Того ж року поїхав до Парижа, де продовжив навчання.[6] Повернувшись до Венесуели, знайшов роботу в лікарні. Будучи лікарем, лікував хворих, не вимагаючи за це грошей.[6] Коли в 1918 році спалахнула пандемія іспанського грипу, розпочав лікувати заражених.[6]

Помер 29 червня 1919 року внаслідок наїзду автомобіля.[3] 19 червня 2020 року Папа Франциск затвердив декрет про героїзм його чеснот, що відкрило шлях до його беатифікації, яка відбулася 30 квітня 2021 року.[7]

Примітки

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Moleiro, Alonso (20 червня 2020). José Gregorio, el médico de los abandonados que pone de acuerdo a todos en Venezuela. EL PAÍS (ісп.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  3. ↑ а б Blessed José Gregorio Hernandez-Cisneros. CatholicSaints.Info (амер.). 1 жовтня 2014. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  4. ↑ Vida y obra del Dr. José Gregorio Hernández (1864-1919). revista.svhm.org.ve (ісп.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  5. ↑ Dr. José Gregorio Hernández. Catholic.net (ісп.). Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  6. ↑ а б в г Decreti Pubblicati nel 2020. www.causesanti.va (італ.). Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 1 травня 2021. [Архівовано 2020-01-25 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Папа: блаженний Хосе Ернандес – приклад взаємного служіння і прощення - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 29 квітня 2021. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.