Хоробрий заєць

Не плутати з Хоробрими зайцями.
Хоробрий заєць
рос. Храбрый заяц
РежисерІванов-Вано Іван Петрович
СценаристІванов-Вано Іван Петрович
ОператорВоїнов Микола Васильовичd
КомпозиторЛевітін Юрій Абрамович
ХудожникБотов Михайло Олексійовичd
КінокомпаніяСоюзмультфільм
Моваросійська
Країна СРСР
IMDbID 3785472

«Хоробрий заєць» — мальований мультфільм з елементами ігрового кіно 1955 року за казкою Дмитра Маміна-Сибіряка «Про хороброго зайця довгі вуха, косі очі, короткий хвіст» із збірки «Альонушкіни казки».

Нагороди

  • 1957 — Диплом I Британського міжнародного кінофестивалю (Фестиваль фестивалів) у Лондоні[1].

Сюжет

Ця історія почалася у звичайній сільській хаті. Жили в ній бабуся з двома онучатами. Хлопчик і дівчинка міркували про те, хто хоробріше та хто чого боїться. І раптом вони побачили маленьку мишку і сильно злякалися. Бабуся пожурила їх, щоб ті не боялися, і стала розповідати повчальну казку.

У далекому лісі жив собі заєць. І він боявся всіх і всього — такий був боягуз. З ранку до ночі тільки й робив, що тремтів від страху. Навіть його рідні над ним сміялися, і незабаром косому все це набридло, і він вирішив довести, що він сміливий. І ось зібрав наш герой одного разу на галявині всіх зайців і заявив, що нікого не боїться — ні вовка, ні лисиці, і навіть ведмедя. І так всім стало весело, що стали зайці радіти і реготати, стрибати і танцювати на сніговій галявині. А сміливець ще більше хвалився своєю відвагою. А в цей самий час лісом бродив старий голодний вовк. Той мріяв про зайців, яких він міг проковтнути цілком. І тут хижакові крупно повезло — він вийшов точнісінько на те саме місце, де заєць-хвалько хвалився тим, що не страшний йому ніхто і готовий битися з будь-яким супротивником. А коли сміливець побачив справжнього ворога, його серце впало в п'яти, що навіть заїкатися почав. З великого переляку заєць сам так налякав вовка, що Сірий заледве ноги забрав подалі від божевільного. Вовк втік, та ось і косий теж кудись запропастився. Довго шукали хвалька звірі і насилу знайшли його в таємному куточку. Ті почали вітати зайця з такою гучною перемогою, і з тих пір косою і сам став вірити, що він такий хоробрий і відважний.

Творці фільму

Сценарій Іван Іванов-Вано
Режисер Іван Іванов-Вано
Художники-постановники Михайло Ботов, Костянтин Карпов
Композитор Юрій Левітін
Текст пісень Сергія Богомазова
Головний оператор Микола Воїнов
Керівник зйомок у павільйоні К. Венц
Оператори зйомок у павільйоні Олег Куховаренко, Маріс Рудзітіс
Звукооператор Микола Прилуцький
Асистент режисера В. Свєшнікова
Асистент художника Тетяна Александрова
Помічник режисера М. Гешеліна
Монтажер Лідія Сазонова
Художники-мультиплікатори Василь Рябчиков, Фаїна Єпіфанова, Федір Хитрук, В'ячеслав Котьоночкін, Борис Меєрович, Тетяна Федорова, Володимир Попов, Борис Чані, Лідія Резцова, Вадим Долгих, Роман Давидов, Костянтин Малишев
Художники-декоратори Ірина Світлиця, Віра Роджеро, Віра Валеріанова
Ролі виконують Віктор Коваль — Ваня
Альошина Олена — Маша
Віра Попова — бабуся
Ролі озвучують Георгій Віцин — хоробрий заєць
Володимир Володін — вовк
Георгій Мілляр — старий заєць (в титрах не вказаний)

Видання на відео

В середині 1990-х років фільм випущено на VHS-збірнику найкращих радянських мультфільмів Studio PRO Video і студією «Союз» у збірнику мультфільмів кіностудії «Союзмультфільм».

  • У середині 2000-х років мультфільм випущено на DVD кіновідеооб'єднанням «Крупний план» у складі збірки мультфільмів «Казки російських письменників» (Випуск 1). Під час запису диска застосовувалася повна реставрація зображення і звуку. До збірки також увійшли інші мультфільми за казками російських письменників: «Хоробрий заєць» (1955), «Казка про попа і працівника його Балду» (1956), «Пригоди Буратіно» (1959), «Премудрий піскар» (1979), «Генерал Топтигін» (1971)[2].
  • Мультфільм випускався на DVD у збірці мультфільмів: «Зайчик — плутишка», Союзмультфільм, дистриб'ютор: «Союз». Склад: «Зайка-зазнайка» (1976), «Заєць Коська і джерельце» (1974), «Лисиця і заєць» (1973), «Хоробрий заєць» (1955), «Лев та заєць» (1949), «Заячий хвостик» (1984), «Заєць, який любив давати поради» (1988)[3].

Література

Зміст: Н. Ердман і М. Вольпин «Острів помилок», М. Пащенко і Б. Дежкін «Старі знайомі», С. Михалков «Як ведмідь трубку знайшов», В. Сутеєв «Сніговик-поштовик», Г. Колтунов «Юля-вередник», Н. Окропірідзе «Ведмедик-задирака», Г. Гребнер «Горіховий прутик», Л. Касіль «Два жадібних ведмедика», І. Іванов-Вано «Хоробрий заєць», Р. Борисова «Палиця-виручалочка», З. Філімонова «Солом'яний бичок», Л. Атаманов «Пес та кіт»

Примітки

  1. ↑ Сергей Капков. Энциклопедия отечественной мультипликации. — М. : Алгоритм, 2006. — С. 283—284. — 3000 прим. — ISBN 5-9265-0319-4.
  2. ↑ DVD «Сказки русских писателей» Выпуск 1. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 9 жовтня 2020.
  3. ↑ DVD «Зайчишка — плутишка». Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 9 жовтня 2020.

Посилання

  • «Хоробрий заєць» на «Аніматор.ру»
  • «Хоробрий заєць» на сайті «Енциклопедія вітчизняного кіно»