Хепі-енд

Хе́пі-е́нд[1][2][3][4], також хе́піенд[1], гепі-енд[5][6], гепі енд[7], гепіенд[8] (англ. happy end) — щасливе закінчення п'єси, роману, фільму тощо, яке полягає в тому, що всі сюжетні лінії добре завершуються для позитивних персонажів, а для негативних — погано[9]. Хепі-енд у казках може виражатись фразою: «І довго та щасливо жили собі вони…»

Мелодрама та трагедія

Наявність хепі-енду — основна риса, яка відрізняє мелодраму од трагедії. Було багато спроб так переінакшити відомі трагедії, наприклад, Король Лір, Ромео і Джульєтта, Отелло, щоб головні персонажі, замість померти, зрештою помирилися та одружилися. Проте ці спроби не знайшли прихильників.

Сучасність

Сучасний хепі-енд вважається специфічною особливістю американських сюжетів, наприклад, голлівудських фільмів, де був одним з основних правил у З0—50-х роках XX сторіччя. Захоплення щасливими кінцями у Голлівуді мало масовий характер, зокрема у 1955 році була опублікована низка відповідних адміністративно-кон'юнктурних матеріалів. Згідно з ними хепі-енди не випадковість, не примха того чи іншого продюсера, а продумана політика Голлівуду. Головний її принцип дуже простий: глядач повинен залишати кінотеатр розімлілим і заспокоєним. Для цього підходять будь-які засоби. Вульгарна мелодраматичність, використання примітивних формул як основного змісту характерні для численних голлівудських картин. Іноді втілення подібної концепції суперечить оригінальним творам, за якими знімають стрічки. Одним із перших своє обурення подібною практикою, щодо екранізації «Тесс із роду д'Ербервіллів», висловлював Томас Гарді[4]. Саме тому цей англомовний вислів відомий у багатьох інших мовах.

Примітки

  1. ↑ а б Словники України on-line. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 21 грудня 2017. [Архівовано 2012-11-12 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. — ISBN 966-569-013-2
  3. ↑ Глушко В. П. Словник іншомовних соціокультурних термінів з курсу «Культурологія», 2004.
  4. ↑ а б Миславський, 2007, с. 42.
  5. ↑ Катерина Городенська (2014). «Мовна мозаїка». Журнал «Українська мова». Інститут української мови НАН України. с. 116, pdf page 6. ISSN 1682-3540. Процитовано 28 лютого 2018.
  6. ↑ Галина Шаповалова. Джерела сучасної неологічної лексики іншомовного походження та доцільність її використання // Вісник Львівського університету. Серія „Журналістика”. — Львів, 2003. — № 23. — С. 120-124. Архівовано з джерела 3 березня 2018. Процитовано 2018-03-02. [Архівовано 2018-03-03 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Варваризми[недоступне посилання] // Макович Х. Я., Вербицька Л. О., Капітан Н. О. Словник термінів і понять з риторики. — Львів, 2016. — 140 с.
  8. ↑ ГЕПІЕНД // Богдан Романенчук Азбуковник: енциклопедія української літератури. — Філядельфія, 1973. — Т. 2. — С. 348
  9. ↑ Що таке ХЕППІ ЕНД Словопедія. Словники. Словник англіцизмів

Джерела


Кінематограф Це незавершена стаття про кінематограф.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.