Харьков Леонід Вікторович
Леоні́д Ві́кторович Харько́в (7 квітня 1943 — 13 вересня 2020, Київ) — український науковець, хірург-стоматолог, член-кореспондент НАМН України (2003), доктор медичних наук (1988), професор (1991). ЖиттєписНародився 7 квітня 1943 року. 1988 року захистив вчене звання доктора медичних наук. В 1991 році вдостоєний наукового звання професора. Від 1993-го — керівник Українського центру по лікуванню дітей з вродженими та набутими захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. З 1994 року — завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця; відтоді ж — консультант дитячої лікарні «Охматдит». З 2003 року — член-кореспондент НАМН України. Помер на 78-му році життя 13 вересня 2020 року. Похований на Звіринецькому кладовищі разом з родиною. Наукова діяльністьЄ засновником в Україні нового напряму у щелепно-лицевій хірургії дитячого віку — раннього хірургічного та комплексного лікування вроджених і набутих вад обличчя. Напрями наукової діяльності: розроблення принципово нових базових методів хейлорино- та ураностафілопластики в дітей раннього віку. Запровадив в клінічну практику біля 45 методів хірургічного лікування незрощень верхньої губи та піднебіння (на всіх етапах лікування); нові способи лікування вроджених гемангіом обличчя та щелеп. Серед робіт:
Серед патентів: «Спосіб хірургічного лікування вроджених незрощень твердого та м'якого піднебіння», 2015, співавтори Єгоров Ростислав Ігорович, Яковенко Людмила Миколаївна. Джерела
|