|
ХамствоХамство[1] (за іменем сина Ноя — Хама[2]) — тип поведінки людини, що відрізняється грубим, нахабним і різким способом спілкування[3].
Способи реалізаціїЛюдина використовує тактику хамства у спілкуванні з метою явної демонстрації своєї переваги, більш високого соціального статусу[5], усвідомлюючи при цьому свою повну безкарність[6]. Хамство може бути і невербальним, прикладом чого може служити так зване «хамство на дорогах», при якому використовуються «різні прийоми неакуратного водіння, що створюють нервову та аварійно небезпечну обстановку на дорогах, а також жестові прийоми». Визначення поняттяДоктор філологічних наук, професор і завідувач кафедрою російської мови для гуманітарних і природничих факультетів філологічного факультету СПбДУ В. В. Хімік зазначав, що «хамство — один з негативних комунікативних феноменів мовної культури»[7]. Він виділяє три мотиви звернення до цього явища[8]:
У першому випадку хамство розглядається як «явище негативної комунікації», яке зазвичай дуже хвилює соціум і стає предметом дискусій, як серед громадськості, так і в Інтернеті. Хімік звертає увагу на те, що проведений в 2010 році журналістами газети «Аргументы и факты» читацьке опитування показало, що найбільш дратівливим чинником для більшості (14 %) стало хамство[7]. Торкаючись мовного мотиву Хімік критично оцінює нинішній стан тлумачення слів «хам» і «хамство» у російських тлумачних словниках, які він вважає недостатньо вичерпними і зазначає, що незважаючи на те, що у всіх розглянутих випадках ставка робиться на грубу і нахабну поведінку, як відмінні риси хама і хамства, тим не менш «хамство можливе і без грубості, без явного нахабства, а хам не обов'язково грубіян і нахаба»[7]. Третій мотив ілюструється тим, що «хам» і «хамство» в різних мовних ситуаціях можуть виступати в різних проявах. В одному випадку це може бути зіткнення з нахабною, грубою і несправедливою поведінкою. В іншому важливим є не стільки грубість і нахабство, хоча вони теж можливі, скільки показна несприйнятливість до існування співрозмовника (мовного партнера) або присутніх. Виходячи з усього цього Хімік виділяє «третій, моральний, лексико-семантичний варіант значення іменника хам», під яким розуміє «вираз погорди, неповаги, переваги стосовно мовного партнера»[7]. Крім того, В. Хімік у своїй типологізації хамства виділяє два вектора — вертикальний і горизонтальний . Вертикальний вектор охоплює «варіанти негативної інтерпретації комунікативної нерівності „зверху вниз“, „від сильного до слабкого“, це варіанти зіткнення безкарності з безпорадністю». Це поведінка суб'єкта, вільного від етичних заборон по відношенню до невільного (пов'язаного культурою, вихованням, етичними заборонами) адресата. Прикладами можуть служити зневажливе ставлення начальника до підлеглого («на ти», номенклатурне хамство), а також чиновника — до відвідувача і старшого — до молодшого. У свою чергу горизонтальний вектор «дає численні соціальні різновиди варіації, які можна назвати просторовими». В. Хімік виділяє наступні соціальні інтерпретації даного вектора: комунальне хамство, телефонне хамство, сімейне хамство, хамство в поліклініці, хамство в магазині. До актуальних ситуативних різновидів просторового вектора нового часу він відносить «хамство автомобілістів зі своїми підвидами: дорожнє, паркувальне, хамство при обгонах тощо». Як приклад він відзначає виниклий у СРСР в довоєнний час термін «трамвайний хам», тобто «пересічний побутовий грубіян, який затіває сварки в громадських місцях, ніби в боротьбі за простір»[7]. В. Хімік вважає, що тролінг — це «хамство в Інтернеті», а «відповідно троль — хам в Інтернеті»[7]. Кандидат філософських наук, доцент кафедри соціології та політології Санкт-Петербурзького державного університету «ЛЕТІ», доцент кафедри теорії комунікації факультету журналістики Санкт-Петербурзького державного університету Н. В. Казарінова виділяє наступні головні характеристики хамства:[9]
Казарінова зазначає, що хамство виступає як вид психологічного та комунікаційного насильства, за допомогою якого створюється нерівність положень комунікаторів. Джерело хамства полягає в готовності і здатності однієї із сторін принизити іншу в обстановці, де очікується взаємоввічливе ставлення. Вона вважає, що почуття безкарності виникає у хама тому, що його «жертва» не в змозі переступити через встановлені в суспільстві правила поведінки. Причина хамської поведінки, на думку Казарінової, полягає в тому, що хам потребує емоційне спілкування і, будучи нездатним викликати до себе позитивні почуття (наприклад, любов) прийнятними способами, намагається за власним сценарієм налагодити комунікацію з іншою стороною за допомогою агресії, намагаючись проникнути в простір мовного партнера шляхом викликання у нього негативних емоцій (наприклад, ненависті і страху). Так у побутовій та інших мовних ситуаціях для здійснення цієї мети використовуються образливі вирази — дурень, ідіот, молокосос, урод і т. д.[10] Примітки Вікіцитати містять висловлювання на тему: Хамство
ДжерелаЛітература
Посилання
|