Халепський Інокентій Андрійович

Халепський Інокентій Андрійович (14 липня 1893, Мінусінськ, Російська імперія — 29 липня 1938, Москва, СРСР) — радянський військовий діяч, командарм 2-го рангу (1935). У 1919 році — народний комісар пошт і телеграфу УСРР. Жертва сталінських репресій.

Інокентій Андрійович Халепський
Народження14 липня 1893
Мінусінськ, Російська імперія
Смерть29 липня 1938
Москва, СРСР
ПохованняРозстрільний полігон «Комунарка» Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР
ПриналежністьЧервона армія
Роки служби1918–1937
ПартіяКПРС
ЗванняКомандарм другого рангу
КомандуванняНачальник зв'язку РСЧА, начальник Автобронетанкового управління РСЧА, народний комісар зв'язку СРСР
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора

Біографія

Народився у місті Мінусінськ у родині кравця[1]. Закінчив Мінусінське повітове міське училище. З 1909 року працював монтером на телеграфі у Мінусінську, згодом став телеграфістом у Красноярську. Підтримав більшовицький переворот 1917 року. У квітні 1918 року взяв участь у 1-му Всеросійському з'їзді поштово-телеграфних працівників РРФСР і був обраний членом ЦК профспілки поштово-телеграфних працівників. Член ВКП(б) з 1918 року[2].

У липні 1918 року вступив на службу до Червоної Армії. У липні-жовтні 1918 року — начальник зв'язку 3-ї армії, у жовтні 1918 — березні 1919 року — надзвичайний комісар зв'язку всіх фронтів. У березні-вересні 1919 року — народний комісар пошт і зв'язку УСРР. У вересні-жовтні 1919 року — надзвичайний уповноважений по зв'язку при Ревввійськраді Південного фронту. З жовтня 1919 по вересень 1920 року послідовно був начальником зв'язку Південного, Південно-Західного і Кавказького фронтів, заступник начальника зв'язку РСЧА.

У 1920—1924 роках — начальник зв'язку РСЧА. У 1924—1929 роках — начальник Військово-технічного управління РСЧА, у 1929—1934 роках — начальник Управління моторизації і механізації РСЧА, у 1934—1936 роках — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, у 1936—1937 роках — начальник озброєнь РСЧА. У березні-квітні 1937 року — 1-й заступник народного комісара зв'язку СРСР, у квітні-серпні 1937 року — народний комісар зв'язку СРСР, у серпні-листопаді 1937 року — особливо уповноважений РНК СРСР по зв'язку.

13 листопада 1937 року заарештований органами НКВС СРСР. Був звинувачений в участі у «військово-фашистській змові». 29 липня 1938 року засуджений до розстрілу і в той же день страчений[3]. Реабілітований посмертно у 1956 році.

Військові звання

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Попов Н. Командарм 2 ранга И. А. Халепский (К 90-летию со дня рождения). // Военно-исторический журнал. — 1983. — № 7. — С.94-96.
  2. ↑ Халепский Иннокентий Андреевич. www.hrono.ru. Процитовано 22 квітня 2024.
  3. ↑ Халепский Иннокентий Андреевич + 29.07.1938 | 1937-й и другие годы. 1937god.info. Процитовано 22 квітня 2024.

Джерела

  • Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные). 1937—1941. Биографический словарь. — М., 2012. — С.35-36.
  • Попов Н. Командарм 2 ранга И. А. Халепский (К 90-летию со дня рождения). // Военно-исторический журнал. — 1983. — № 7. — С.94-96.
  • «Ташкент» — Ячейка стрелковая / [под общ. ред. А. А. Гречко]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1976. — 690 с. — (Советская военная энциклопедия: [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 8).