Хакерська етикаХакерська етика — термін, що описує цінності та філософію, загальноприйняті в спільноті хакерів. Ключовими пунктами етики хакерів є доступ до інформації, свобода її поширення та вдосконалення якості життя за допомогою цієї інформації. ІсторіяКультура хакерів та відповідна філософія зародилися в Массачусетсьому технологічному інституті (МТІ) в 1950-тих та 60-тих. Термін хакерська етика вперше був використаний журналістом Стівеном Леві у його книжці 1984-го року «Хакери: Герої комп'ютерної революції». Хоча деякі принципи етики хакерів були описані в інших текстах на зразок «Computer Lib/Dream Machines» (1974) Теда Нельсона, Леві вважається першим, хто задокументував як саму філософію, так і її засновників. Леві пояснює, що МТІ утримувало один з перших комп'ютерів IBM 704 у 1959 всередині кімнати Electronic Accounting Machinery (EAM). Ця кімната стала місцем появи хакерів, коли студенти МТІ з клубу технічного моделювання залізниці пробирались сюди після годинних спроб запрограмувати 30-тонний комп'ютер триметрової висоти. Під словом «хак» (англ. hack) мали на увазі проект чи продукт, створений не лише з певною конструктивною ціллю, але і для того, щоб відчути задоволення від процесу участі у творенні.[1] Термін хак був запозичений зі сленгу МТІ, де це слово означало жартівливі витівки, що регулярно здійснювались студентами. Щоправда, сьогодні етику хакерів часто цитують поза контекстом та помилково прив'язують її до хаку як діяльності щодо зламу та проникнення в комп'ютерні системи, а багато джерел помилково вважають, що ця етика стосується білих капелюхів. Але те, про що писав Леві, стосується не так комп'ютерної безпеки, як ширших питань. Хакерська етика описується як «новий спосіб життя, з філософією, етикою та мрією». Елементи хакерської етики не були відкрито обговорюваними, вони скоріше були неявно прийняті з мовчазною згодою.[2] Рух за вільне програмне забезпечення народився на початку 80-тих з послідовників хакерської етики. Його засновник, Річард Столмен, описується Стівеном Леві як «останній справжній хакер».[3] Сучасні хакери, які залишаються вірними своїй етиці, особливо практичному імперативу, зазвичай є прихильниками вільного та відкритого ПЗ. Це пов'язано з тим, що вільне та відкрите програмне забезпечення дозволяє хакерам отримувати доступ до коду, використаного для створення програмного забезпечення, та вдосконалювати його чи використовувати в своїх проектах. Принципи етики хакерівРічард Столлман описував суть хакерської етики таким чином:
та уточнював, що хакінг (який означався Столлманом як грайлива здібність) та етика є двома різними поняттями:
Як Леві підсумував в передмові до «Хакерів», загальні догми чи принципи хакерської етики включають:[6]
На додачу до цих принципів Леві також описав хакерську етику та їх погляди в розділі 2, The Hacker Ethic:[7] Основні ідеї цього розділу:
Спільне використання
Практичний ІмперативБагато принципів та догм етики хакерів направлені до спільної мети: Практичного Імперативу. Як Леві описує в розділі 2, «Хакери вірять, що суттєві знання про системи й про світ можна отримати, розбираючи речі на частини, спостерігаючи за їх роботою та використовуючи ці знання, щоб створювати більш нові та цікаві речі.»[19] Застосування Практичного Імперативу вимагає вільного доступу, відкритої інформації та поширення знань. Для справжнього хакера мета — обійти обмеження Практичного Імперативу — виправдовує засоби. Коли ці принципи відсутні, хакери намагаються їх обійти. Наприклад, коли комп'ютери в МТІ захищались фізичними замками чи програмами логіну, хакери систематично їх обходили, щоб мати доступ до машин. Хакери допускали «навмисну сліпоту» в погоні за досконалістю.[10] Ця поведінка не була шкідливою за природою: хакери МТІ не намагались завдати шкоди системам чи їх користувачам (хоча випадкові жарти іноді здійснювались з допомогою комп'ютерних систем). Це глибоко контрастує з сучасним, уявленням хакера, спровокованим мас-медіа, який зламує комп'ютерні системи, щоб вкрасти інформацію чи здійснити кібер-вандалізм. Спільнота та співпраця
«Справжні хакери» ЛевіЛеві ідентифікував кількох «справжніх хакерів», які значно вплинули на хакерську етику. Деякими з добре відомих «справжніх хакерів» є:
Леві також ідентифікує «хакерів заліза» («друге покоління» з центром переважно в Кремнієвій долині) та «хакерів ігор» («третє покоління»). Всі три покоління хакерів, згідно з Леві, втілювали принципи хакерської етики. Деякими з хакерів «другого покоління» були:
До діячів «третього покоління» Леві відніс:
Порівняння з етикою «кракерів»Стівен Мізрач, який ідентифікує себе як дослідника кіберантропології,[20] порівняв «Стару етику хакерів» Леві, з «Новою етикою хакерів», яка переважає в спільноті спеціалістів з комп'ютерної безпеки. В своєму есе, названому «Чи є етика для хакерів 90-тих?» він робить контроверсійне твердження, що «Нова етика хакерів» поступово розвинулась з старої, хоча й пережила радикальний зсув.[21] Проте, незважаючи на те, що природа хакерської діяльності змінилась через доступність нових технологій (наприклад, поширення персональних комп'ютерів чи соціальну пов'язаність інтернету), аспекти етики хакерів, особливо ті, що стосуються доступу, спільного використання та спільноти, — залишились незмінними. Інші описиВ 2001-му фінський філософ Пекка Хіманен пропагував хакерську етику на противагу Протестантській етиці праці. На думку Хіманена, етика хакерів більш тісно пов'язана з етикою чеснот, яку знаходимо в записах Платона та Аристотеля. Хіманен пояснює ці ідеї в книжці The Hacker Ethic and the Spirit of the Information Age з прологом від Лінуса Торвальдса та епілогом Мануеля Кастельса. В цьому маніфесті автори пишуть про етику хакерів, яка обертається навколо пристрасті, важкої праці, творчості та задоволення від створення програмного забезпечення. І Хіманен, і Торвальдс надихались ідеєю Сампо з фінської міфології. Сампо, як описується в сазі Калевала, був магічним артефактом, створеним Ільмаріненом, богом ковалів, що приносив щастя своєму власнику. Ніхто не знав, чим він міг бути насправді. Пропонувались різні варіанти: вісь світу чи світове дерево, компас чи астролябія, скриня зі скарбами, Візантійський монетний штамп, декоративний щит Вендельського періоду, християнська реліквія тощо. Записувач саги Калевала Леннрот вважав її «ручним млинком» певного роду, який робив борошно, сіль та золото з чистого повітря. Див. також
Зноски
Література
Посилання
|