Основний і додатковий час зустрічі закінчилися нічиєю з рахунком 1:1, а в серії післяматчевих пенальті вправнішими були футболісти «Баварії», які здобули для свого клубу четвертий Кубок європейських чемпіонів в його історії. Ушосте в історії фіналів Кубка/Ліги чемпіонів переможця було визначено в серії 11-метрових, втім, враховуючи, що обидва голи в основний час матчу було також забито з пенальті, гра стала першою результативною фінальною грою найпрестижнішого європейського футбольного клубного турніру, в якій усі голи забивалися з пенальті.
Таким чином «Валенсія» удруге поспіль стала переможеною у фіналі Ліги чемпіонів, а для її тренера, аргентинця Ектора Купера, гра стала третьою поспіль поразкою у фіналах єврокубків — до програшу фіналу ЛЧ 2000 з валенсійцями у 1999 році він не зміг перемогти у фіналі Кубка володарів кубків зі своїм попереднім клубом, «Мальоркою». Його у візаві у матчі тренер мюнхенців Оттмар Гітцфельд здобув свій другий титул переможця Ліги чемпіонів і став лише другим в історії тренером (після Ернста Гаппеля), якому вдалося виграти найпрестижніший клубний турнір Старого світу з двома різними командами (його попередня перемога була здобута 1997 року з дортмундською «Боруссією»).
Вже на третій хвилині зустрічі «Валенсія» відкрила рахунок завдяки пенальті, реалізованому Гаїскою Мендьєтою після гри рукою у власному карному майданчику центрального захисника «Баварії» Патріка Андерссона. За декілька хвилин мюнхенці могли зрівняти рахунок з пенальті, призначеного за порушення правил проти Штефана Еффенберга, втім голкіпер іспанського клубу Сантьяго Каньїсарес відбив удар з 11 метрів у виконанні Мехмета Шолля. Баварцям вдалося таки зрівняти рахунок на початку другого тайму, знов таки з пенальті — Амедео Карбоні зіграв рукою, а Штефан Еффенберг реалізував 11-метровий удар.
Згодом голів забито не було, а в серії післяматчевих пенальті героєм гри став голкіпер «Баварії» Олівер Кан, який відбив 3 з 7 одинадцятиметрових.