uk %D0%A4%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BD %D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9

Філон Александрійський
Філон Александрійський
дав.-гр. Φίλων τοῦ 'Αλεξανδρείας
Народився	15 до н. е. ; Александрія, Єгипет, Римська імперія
Помер	50 ; Александрія, Єгипет, Римська імперія
Країна	Стародавній Рим
Національність	Гебреї
Діяльність	філософ, історик, письменник, автор
Галузь	філософія
Відомий завдяки	Логос і алегорія
Знання мов	давньогрецька
Напрямок	Middle Platonismd
Magnum opus	Against Flaccusd , About the contemplative lifed і On the Embassy to Gaiusd
Брати, сестри	Alexander the Alabarchd
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Запит «Філон» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Філон Александрійський (Філон Юдейський, Philon Alexandreos; * біля 25 до н. е., Александрія, Єгипет † 50 н. е.) — видатний представник єврейського еллінізму, центром якого була Александрія. Богослов, апологет юдейства, який своїми працями мав сильний вплив на богословський світогляд своїм екзегетичним методом і своїм вченням про Логос. Філон намагався пов'язати догми юдейської релігії з грецькою філософією (Платон, стоїцизм, Піфагор). Він є автором вчення про Логос, якого він втілює то у вигляді вищої ідеї, то у вигляді верховного архангела (намісника Божого). Згідно з його вченням, істинність платонівської та стоїцької філософії полягає, передусім, у Торі. Юдейські закони — закони природи, які важливі для всіх людей. Людину він вважав інтелектуальною істотою, яка нерозривно пов'язана з тілом, що роздвоюється між хтивістю і огидою. Головним завданням людини є наслідування Логосу і уподобання Богу шляхом екстазу.

Вчення Філона

Як філософ, Філон був прихильником еклектичного платонізму, сильно забарвленого стоїцизмом який набув широкого поширення в Александрії. Подібно до інших сучасних йому еклектиків, він вбачає у такому вченні загальну суть всієї грецької філософії, разом з тим, подібно до інших юдеїв‑еліністів, визнає джерелом грецької мудрості святе откровення Старого Завіту, з якого, на його думку, черпали знання давні філософи.

Книги Мойсея, за Філоном, боговдуховлені, де в кожній літері не тільки єврейського оригіналу, але й того грецького перекладу, який використовував Філон, вміщують в образній, своєрідній формі вчення Платона, Піфагора, Зенона і Клеанфа. Тому найзначніші твори Філона є по суті коментарями до святих книг (головним чином книги Буття), які дають тлумачення їх у світлі популярної тоді грецької філософії. Надчуттєва істина пристосовується до людської немочі, обгортається в алегоричну форму; все Писання є алегорія, і завдання тлумача полягає в тому, щоб розкрити «духовний» зміст, захований в цій алегорії. Таким чином Філон є посередником між філософією і Божим одкровенням — і в цьому його значення. Його віра в універсальну розумність слова Божого, яка яскраво виражена в його (Філона) екзегетиці, і в його вченні про Логос, зробила його вчителем і попередником наступних апологетів і богословів, особливо александрійської школи.

В космології Філон Александрійський розвиває популярну теодицею стоїків, у психології — слідує платонізованим стоїкам. Він тлумачить біблійний переказ про гріхопадіння у світлі вчення Платона: душа існує завдяки Богу, зарікання від усього кінцевого, самозречення; найвища мета — містичне, безпосереднє возз'єднання з Богом у блаженстві екстазу.

Праці Філона

De Aeternitate Mundi
De Abrahamo
De Migratione Abrahami
De Mutatione Nominum
De Plantatione
De Agricultura
De Confusione Linguarim
De Congressu Eruditiones Gratia
De Decalogo
De Sacrificius Abelis et Cainis
De Posteritate Caini
De Ebrietate
De Escrecationibus
De Fuga et Inventione
De Gigantibus
De Josepho
De Opificio Mundi
De Vita Contemplativa
De Vita Mosis
De Sobrietate
De Somniis
De Specialibus Legibus
De Virtutibus
De Praemiis et Poenis
Legum Allegoriae
Legatio ad Gaium
In Flaccum
Quaestiones in Genesim
Quaestiones in Exodum
Quis Serem Divinarum Heres Sit
Quod Deterius Potiori Insidari Soleat
Quod Deus Sit Immutabilis
Quod Omnis Probus Líber Sit

Джерела

Філон Александрійський // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 669. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Margey (1742), Aucher (1822—1826: твори, що збереглися у вірменській версії)
Cohn und Wendland (повне критичне видання, з 1896 р.)
Zeiler, «Philos. d. Griechen», III, 3;
Schurer, «Gesch. d. jud. Volkes im Zeitalter Jesu Christi» (1898, т. III, 487 і сл.);
кн. С. Трубецкой, «Учение о Логосе» (1900, 77 сл.);
Siegfried, «Philo v. Alexandrien als Ausleger des А. Т.» (1875);
Drummond, «Philo Judaeus» (т. I і II, 1888);
Муретов, «Философия Ф. Александрийского в отношении к учению Иоанна Богослова о Логосе» (1885).

Посилання

Філон Александрійський // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Філон з Александрії // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Примітки

↑ ^а ^б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
d:Track:Q746368
↑ (unspecified title) — ISBN 84-460-0782-7
↑ CONOR.Sl
d:Track:Q16744133

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1239328_citetype_Q35127_citetype_Q615699_citetype_Q18168594"_data-entity-id="Q746368">[[:d:Q746368|Store_norske_leksikon]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1978._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/2464-1480_2464-1480]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q746368]]</div>-1] а ^б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
d:Track:Q746368

[''(unspecified_title)''<span_class="wef_low_priority_links">_—_ISBN_84-460-0782-7</span><div_style="display:none"></div>-2] (unspecified title) — ISBN 84-460-0782-7

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q16744133">CONOR.Sl<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q16744133]]</div>-3] CONOR.Sl
d:Track:Q16744133

[1]

[2]

[3]