Функціональна діагностика (медицина)Функціона́льна діагно́стика (в медицині) — комплекс методів дослідження людського організму для визначення діяльності (функціонування) окремих органів, систем або людського організму в цілому, об'єктивної оцінки їх функції, виявлення патології та визначення ступеня функціональних розладів. В Україні існує окрема лікарська спеціальність — лікар з функціональної діагностики, яка дає право виконувати певні методи функціональної діагностики. Методи функціональної діагностики
Усі методи функціональної діагностики в медицині призначені для виявлення розладів у функціонуванні органів, але не відображують їх анатомічну структуру (за виключенням ехокардіографії). За потреби визначити структуру органу необхідно застосовувати інші методики діагностики, які дозволяють візуалізувати орган або певну анатомічну ділянку: методи променевої діагностики, зокрема рентгенологічні (флюорографія, рентгенографія, комп'ютерна томографія), ультразвукові (УЗД); метод магніто-резонансної томографії; радіоізотопну діагностику (позитрон-емісійна томографія); ендоскопічні (езофагогастродуоденоскопія, ректороманоскопія, фіброколоноскопія, бронхоскопія, артроскопія) тощо. Методи функціональної діагностики та методи візуалізації є взаємодоповнюючими в процесі діагностики та контролю ефективності лікування. Джерела
Примітки
Посилання
|