Фрісон

Пілоерекція (гусяча шкіра), фізична частина фрісона

Фрісон (фр. /ˈfrɪsən/ FRISS-ən[1] — тремтіти), також відомий як естетична лихоманка, музична лихоманка — це психофізіологічна реакція на слухові та/або зорові подразники, яка часто викликає приємний або іншим чином позитивно-валентний афективний стан і минущу парестезію (поколювання шкіри або лихоманку), іноді разом з пілоерекцією («гусяча шкіра») із мідріазом (розширення зіниці).[2][3][4][5] Почуття зазвичай виникає як відповідь на приємну музику з поколюванням шкіри;[2] пілоерекція та розширення зіниць не обов'язково трапляються у всіх випадках.[4][5] Психологічний компонент (приємне почуття) та фізіологічні компоненти (парастезія, пілоерекція та розширення зіниць) відповіді опосередковуються відповідно до системи винагород та нервової системи.[4][5] Подразники, що викликають цю реакцію, унікальні для кожної людини.

Фрісон короткої тривалості, лише кілька секунд.[6] Типові стимули включають гучні уривки музики та уривки — такі як аппоггіатура та раптова модуляція — які порушують певний рівень музичного сподівання.[7][8] Під час фрісона відчуваються озноб або поколювання на шкірі нижньої частини спини, плечей, шиї та/або рук. Відчуття ознобу іноді сприймається як серія «хвиль», що рухаються вгору по спині дуже швидко і зазвичай називається «тремтінням хребта». Також може виникати пілоерекція волосяних фолікулів.

Відомо, що у деяких людей інтенсивність переживання фрісону падає при введенні налоксону (антагоніста опіоїдних рецепторів), що дозволяє припустити, що музичний фрісон породжує ендогенні опіатні пептиди, подібно до інших приємних переживань.[6] Фрісон може бути посилений за рахунок амплітуди музики та температури навколишнього середовища. Прохолодні кімнати для прослуховування та кінотеатри можуть покращити цей досвід.[9]

Причини фрісона

Порушення очікування музики

Ритмічні, гармонічні та/або мелодійні порушення явних чи неявних очікувань людини пов'язані з музичним фрісоном, як обов'язковою умовою. Показано, що голосні, дуже високі або низькі частоти або звуки що швидко змінюються (несподівані гармонії, моменти модуляції, мелодійні аппоггіатури) викликають збудження вегетативної нервової системи (ВНС). Активація ВНС має стійку сильну кореляцію з фрісоном, оскільки одне дослідження показало, що опіоїдний антагоніст може блокувати фрісона від музики.[2]

Емоційне зараження

Ще одне пояснення причини виникнення фрісона — це емоційне зараження, що сприймає емоційну інтенсивність та спонукає фрісон аналогічно тому, як прослухана сумна балада може викликати у слухача відчуття смутку.[2]

Нейронні субстрати

Додаткова інформація: система винагород та вегетативна нервова система.

Експериментальні дослідження показали, що поколювання під час фрісона супроводжуються підвищеною електродермальною активністю (шкірна провідність) — яка осередковується через активацію вегетативної нервової системи — інтенсивність поколювання позитивно корелює з величиною активації симпатиків.[4] Фрісон пов'язаний з пілоерекцією, збільшеним діаметром зіниці та фізіологічним збудженням, всі ці реакції опосердковуються активацією вегетативної нервової системи.[4][5]

Нейровізуальні дослідження виявили, що інтенсивність поколювання позитивно корелює з величиною мозкової активності в конкретних регіонах системи винагород, включаючи ядра, орбітофронтальну кору, острівкову кору.[4][5] Як відомо, всі ці три структури мозку містять гедонічну точку, область мозку, яка відповідає за пізнання задоволення.[2][4][5] Оскільки ейфорія, викликана музикою, може виникати без відчуття поколювання чи пілоерекції,[5] автори одного погляди припустили,що емоційна реакція на музику під час фрісона викликає реакцію вегетативної системи, яку людина сприймає як поколювання.[5]

Див. також

Примітки

  1. ↑ 6. OED - Supplementband 3 (OED-S3). Englische Wörterbücher unter der Lupe. Berlin, Boston: De Gruyter. 31 січня 1985. ISBN 978-3-11-134052-4.
  2. ↑ а б в г д Harrison, Luke; Loui, Psyche (23 липня 2014). Thrills, chills, frissons, and skin orgasms: toward an integrative model of transcendent psychophysiological experiences in music. Frontiers in Psychology. Т. 5. doi:10.3389/fpsyg.2014.00790. ISSN 1664-1078. Процитовано 27 лютого 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. ↑ Colver, Mitchell C.; El-Alayli, Amani (6 березня 2015). Getting aesthetic chills from music: The connection between openness to experience and frisson. Psychology of Music. Т. 44, № 3. с. 413—427. doi:10.1177/0305735615572358. ISSN 0305-7356. Процитовано 27 лютого 2020.
  4. ↑ а б в г д е ж Mori, Kazuma; Iwanaga, Makoto (7 квітня 2017). Two types of peak emotional responses to music: The psychophysiology of chills and tears. Scientific Reports. Т. 7, № 1. doi:10.1038/srep46063. ISSN 2045-2322. Процитовано 27 лютого 2020.
  5. ↑ а б в г д е ж и Tihanyi, Benedek T.; Ferentzi, Eszter; Beissner, Florian; Köteles, Ferenc (2018-02). The neuropsychophysiology of tingling. Consciousness and Cognition. Т. 58. с. 97—110. doi:10.1016/j.concog.2017.10.015. ISSN 1053-8100. Процитовано 27 лютого 2020.
  6. ↑ а б Huron, David (1988). Glossary of Computer Music Terminology. Computer Music Journal. Т. 12, № 4. с. 10. doi:10.2307/3680148. ISSN 0148-9267. Процитовано 27 лютого 2020.
  7. ↑ Koelsch, Stefan (20 лютого 2014). Brain correlates of music-evoked emotions. Nature Reviews Neuroscience. Т. 15, № 3. с. 170—180. doi:10.1038/nrn3666. ISSN 1471-003X. Процитовано 27 лютого 2020.
  8. ↑ Blood, A. J.; Zatorre, R. J. (25 вересня 2001). Intensely pleasurable responses to music correlate with activity in brain regions implicated in reward and emotion. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 98, № 20. с. 11818—11823. doi:10.1073/pnas.191355898. ISSN 0027-8424. Процитовано 27 лютого 2020.
  9. ↑ Huron, David Brian. (2006). Sweet anticipation : music and the psychology of expectation. MIT Press. ISBN 0-262-08345-0. OCLC 318389297.