Боулінг народився у Бартиці, Гаяна[16], в родині Річарда Боулінга, начальника відділу поліції, та його дружини Агати, швачки[17], кравчині та модистки[15]. У 1953 році, у віці 19 років, Боулінг переїхав до Англії, де він жив у дядька та закінчив свою освіту.
Після проходження державної служби у Повітряних силах Великої Британії Боулінг продовжив вивчати мистецтво, попри попередні амбіції стати поетом і письменником[18]. Він навчався у Школі мистецтв Челсі, потім у 1959 році отримав стипендію в лондонському Королівському коледжі мистецтв[16], де серед студентів були такі художники, як Девід Гокні, Дерек Бошієр, Аллен Джонс, Р. Б. Кітадж і Пітер Філіпс. На випускному у 1962 році Гокні нагородили золотою відзнакою, а Боулінга — срібною[16]. Прогнозували, що Боулінг отримає золоту, але через його скандальний шлюб 1960 року з секретарем Королівського коледжу Педді Кітченом (суперечливим, оскільки Кітчен працювала в коледжі: стосунки між співробітниками та студентами були заборонені; вони розлучилися наприкінці 1960-х[19]) рейтинг знизили до срібного. Його перша персональна виставка під назвою «Image in Revolt» відбулася у Лондоні у 1962 році в галереї Грабовського[20], після чого відбулися інші виставки. Однак Боулінга розчарувало, що його назвали карибським художником; у 2012 році в інтерв'ю «Ґардіан» з Лаурою Барнетт він сказав: "Здавалося, що всі чекали, що я намалюю якесь протестне мистецтво з постколоніальних дискусій. Якийсь час я закохався в це. Я написав картину під назвою «Мучеництво Патріса Лумумби»[21].
1960-ті роки–дотепер
Переїзд до Нью-Йорка у середині 1960-х років відкрив Боулінга для його американських сучасників і незабаром він брав участь на бієнале Вітні 1971 року. Як пише Майя Джаггі: «на відміну від сучасників, які заснували британський попарт, Боулінг пройшов особливий шлях від фігуративного живопису в стилі Бекона до абстрактного мистецтва, порушене особистою пам'яттю й історією… Підбадьорений американським критиком Клементом Грінбергом, він знайшов свободу в абстрактному мистецтві разом з Марком Ротко, Джексоном Поллоком і Барнеттом Ньюманом»[17]. Між 1969 і 1972 роками Боулінг працював редактором «Arts Magazine».
Протягом року Боулінг проводить час у Лондоні та Нью-Йорку, де він підтримує студії. Він одружений на художниці Рейчел Скотт (Боулінг)[22].
У 1965 році на Першому всесвітньому фестивалі негритянського мистецтва, який проходив у Дакарі, Сенегал, картина Боулінга «Великий птах» отримала Гран-прі за сучасне мистецтво.
26 травня 2005 року Боулінг став членом Королівської академії мистецтв[30]. Він був серед близько дюжини художників, запропонованих для заповнення однієї з двох вакансій в академії з 80 членів, він — перший чорношкірий художник, обраний Королівським академіком в історії закладу[17].
↑Davies, Caroline; Murphy, Simon (9 жовтня 2020). Runners and writers: who got what in the birthday honours list. The Guardian. Процитовано 10 жовтня 2020. The abstract expressionist artist Frank Bowling said he was “extremely proud” to be made a knight at the age of 86. The Guyana-born artist still works in his studio almost every day.
.svg){kind=small}
