Франс Міхаель Францен
Франс Міхае́ль Франце́н (швед. Frans Michael Franzén, * 9 лютого 1772, Оулу, нині Фінляндія — † 14 серпня 1847, парафія Себро, Гернесанд, Швеція) — фіно-шведський поет, автор псалмів, єпископ Гернесанду з 1834. Член Шведської академії з 1808 року, її постійний секретар у 1824–1834, член комітету книг псалмів у 1811–1819. Член Шведської королівської академії наук. БіографіяМолоді рокиФранс Міхаель Францен народився в сім'ї торговця і радника Захріса Францена (1744–1787) і Гелени Шулін. Батьків рід походив із Чексгольма (нині російське місто Приозерськ), де багато предків Францена провадили торгівлю. Змалку Франс Міхаель був хворобливий, кволий, зате відзначався наполегливістю й твердістю. Навчаючись у школі в Оулу, він показав видатні здібності й 1785 року став студентом Академії Або, всупереч тому, що батько хотів бачити його торговцем. У 1787-му, коли помер Захріс Францен, син був змушений, на прохання матері, покинути навчання й торгувати на місці батька. Восени 1789-го він повернувся в академію й того ж року під керівництвом Генріка Ґабрієля Портана став магістром філософії, блискуче склавши іспит[7]. У 1790-му він поїхав до Упсали, записався у Фінське студентське братство / Finska nationen при Упсальському університеті й студіював філософію Канта в Данієля Боеція. У 1791 році він повернувся до Турку (Або, а точніше — Обу), де захистив дисертацію «Про походження мови» / Om språkets ursprung і в наступному році дістав посаду доцента в галузі риторики. Наукова діяльністьУ 1795-му Францен влаштувався працювати домашнім учителем у сім'ї Карла Фредріка Бремера , у якого згодом народилася донька Фредріка — відома письменниця. Удвох із Бремером він того ж року поїхав у подорож Європою. Побував у Данії, Німеччині, Франції та Великій Британії. Під час цієї подорожі його заочно призначили університетським бібліотекарем у Турку. 1796 року він обійняв цю посаду, у 1798-му став професором історії філософії, а у 1801-му — професором історії та практичної філософії. У 1800–1811 роках виконував обов'язки інспектора Нюландського студентського братства. 1808 року Францена обрали в Шведську академію, й з 1824 по 1834 рік він був її постійним секретарем. У 1815-му став членом (№ 367) Шведської королівської академії наук. Релігійна діяльністьУ 1803 році Францен висвятився й дістав парафію в Пайміо. Після Російсько-шведської війни 1808–1809 Фінляндія ввійшла в склад Російської імперії, й Франценові довелося вибирати: або залишатися на батьківщині, або перебратися до Швеції. Влітку 1811 року він емігрував і став пастором у Кумлі, що в лені Еребру. Мав пасторат у Гальсбергу. (Тільки у 1840 році Францен коротко побував у Фінляндії. Після цих відвідин він виклав у віршованій формі свої враження від змін, що сталися з людьми й країною за час перебування під російською владою). У 1818-му він став доктором теології, а у 1820-му — деканом. Францен був представник духовного стану в риксдаґу у 1823–1841 роках, з певними перервами. На одному зі своїх перших засідань у парламенті Францен сказав перед депутатами, що він фіно-швед. У ті часи це слово позначало всіх жителів Великого Князівства Фінляндії — і етнічних фінів, і етнічних шведів. 1824 року він одержав Кларську парафію у Стокгольмі. Коли професор Карл Георг Руґберг відмовився від пропозиції стати єпископом Гернесанду, її прийняв Францен і 1831 року був обраний єпископом. Почав виконувати свої нові обов'язки не раніш як у 1834-му й робив це до самої смерті. За час його служби збудовано Гернесандський катедральний собор. Тоді Гернесандська дієцезія охоплювала всі території Швеції, що на північ від Упсальської дієцезії. Літературна творчість1793 року Францен дебютував як поет у газеті Stockholms-Posten віршем «Образ людини» / Menniskans anlete, одним із найкращих зразків шведського передромантизму. Серед інших опублікованих у ній віршів виділяються «Старий солдат» / Den gamle knekten і «Молодій дівчині» / Till en ung flicka[7]. Вони відразу ж здобули широку популярність, молодий поет став відомий у Швеції та Фінляндії. Заохочений успіхами, Францен за два наступні роки надрукував багато віршів у тій же Stockholms-Posten i в Åbo tidningar — газеті, посаду редактора якої обійняв у 1794-му. Помітним явищем став його найромантичніший вірш «Новий Едем» / Det nya Eden. Францен відкинув панівні в тодішній [[шведська література[|шведській літературі]] французькі зразки. Йому дуже подобалася творчість Анни Марії Леннґрен і німецьких передромантиків. Францен зазнав впливу таких поетів, як німець Фрідріх Ґоттліб Клопшток і англійці Джон Мільтон та Джеймс Томсон[7]. Талант Францена обмежувався лірикою, в цій царині він був багатий та оригінальний. Поет підкреслював усе ідилічне в природі та житті й умів надавати красивої форми своїм думкам[8]. У 1796-му, повернувшись із подорожі Європою, він написав свій найвідоміший вірш «Пісня про графа Ґустафа Філіпа Кройца» / Sång öfver grefve Gustaf Philip Creutz, цілком вільний від поширеного тоді у шведському красному письменстві формалізму[8]. Наступного року, на пропозицію Югана Генріка Челльґрена, «Пісню» удостоєно Великою премією Шведської академії. Як умову вручення цієї нагороди, авторові поставили вимогу переробити цей твір відповідно до смаків членів Академії. І цим надовго відбили бажання писати[7]. Те, що академічна школа таки вплинула на розвиток Францена як літератора, видно хоча б по його творах «Сванте Великий, або Зустріч в Альвастрі» / Svante Sture eller Mötet i Alvastra, «Колумб, або Відкриття Америки» / Columbus eller Amerikas upptäckt, «Емілія, або Вечір у Лапландії». Вплив відбився дидактичністю й неоднорідністю стилю, в них немає цілісності, хоча окремі місця й добре написано. Сценічні твори Францена не дуже вдалі[8], як-от драма «Лапландська дівчина в Сунґському саду» / Lappflickan i Sungsträdgården. Після довгої перерви Францен поновив літературну діяльність. Написав гекзаметром великий національний епос «Ґустаф Адольф у Німеччині» / Gustaf Adolf i Tyskland, що відзначається мальовничістю опису. Значну частину Франценового доробку становлять псалми: двадцять два увійшло в збірник псалмів, виданий 1819 року, а в збірнику, виданому 1986 року, їх усього тринадцять. Разом із Юганом Улофом Валліном Францен брав активну участь у складанні та впорядкуванні збірника. Широко відомі його пісні, особливо застільні — «Милий хлопче, спорожни чарку» / Goda gosse, glaset töm, «Мить радості» / Glädjens ögonblick і «Шампанське» / Champagnevinet, а також вірші про Фанні, які автор згодом об'єднав зі своїми юначими поезіями, героїнею яких була Сельма, у цикл під назвою «Сельма і Фанні» / Selma och Fanny (1824)[7]. Цим поезіям притаманна життєрадісність і ліричність. У 1810 Францен розпочав публікувати зібрання «Поетичні штуки» / Skaldestycken, із якого вийшов тільки один том. Наступні сім томів вийшли у 1824–1861 роках, а у 1867–1869 опубліковано нове видання під назвою «Зібрані вірші» / Samlade dikter (видав і написав біографію Францена Андерс Абрагам Ґрафстрем. Як прозаїк, Францен став відомий «Оповіддю про шведських королев» / Tal om svenska drottningar, присвяченою одруженню Ґустафа IV Адольфа. Славився також як проповідник і красномовець. Решта Франценового доробку — це «Для багатих і бідних» / För fattiga och rika (1833) «Твори в неприборканому стилі» / Skrifter i obunden stil (1835), «Проповіді» / Predikningar (п'ять томів, 1841–1845), «Розрізнені проповіді і невеликі духовні твори» / Strödda predikningar och smärre andliga skrifter (1852) і «Життєписи» / Minnesteckningar (три томи, 1848–1860)[9]. Сім'яФранс Міхаель Францен перший раз одружився 1799 року з купцевою дочкою Маргаретою Елізабет («Ліллі») Роос (1779–1806). 1807 року, після її смерті, другою жінкою стала вдова його приятеля Міхаеля Хореуса Софія Крістіна Вестер (1780–1829). У 1831-му Францен одружився втретє — з Крістіною Елізабет Арвідссон (1783–1859). Наприкінці життя Францен мав усього сімох дітей і двадцять трьох внуків. Із чотирьох дітей від першої дружини на той час була в живих тільки одна. Із дев'яти у другому шлюбі — шість. Його син Захаріас (Зет) Міхаель Францен був консул і володів помістями Баллінґста й Відья в Гуддинґе. Зять Францена (був одружений з двома дочками) — священик, історик і поет Андерс Абрагам Ґрафстрем. Дочка Марія Гелена Росіна Францен вийшла заміж за Карла Данієля фон Гаартмана. Їхня дочка Фанні фон Борн — це прапрабабуся Улофа Пальме з боку батька. У 2011 році налічувалося понад тисячу прямих нащадків Франса Міхаеля Францена. З них усіх ніхто не має цього прізвища, й тільки один пише вірші. Ушанування пам'яті
Нагороди і почесті
ТвориОкремі видання
Псалми
Застільні пісні
Джерела
Зовнішні зв'язкиПримітки
|