Франс Мазерель

Франс Мазерель
Frans Masereel
Худ.Жуль де Брекер. «Франс Мазерель у власній студії», 1909 р.
При народженніFrans Masereel
Народження31 липня 1889(1889-07-31)
Бланкенберг, Бельгія
Смерть3 січня 1971(1971-01-03) (81 рік)
 Авіньйон, Франція
ПохованняКампо-Сантоd
КраїнаБельгія Бельгія
НавчанняАкадемія мистецтв, Гент
Діяльністьхудожник-гравер, художник, графік, візуальний митець, ілюстратор, wood engraver, рисувальник
Роки творчості1900—1970
ТвориГрафічні цикли, мозаїки, портрети, станковий живопис, кераміка
У шлюбі зLaure Malclès-Masereeld
Роботи в колекціїгалерея Бельведер, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Національна галерея мистецтв, Design Museum Gentd, Роттердамський муніципальний архівd[2], Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Mu.ZEE - Kunstmuseum aan Zeed, Amsab - Instituut voor Sociale Geschiedenis Gentd[1], Художній музей Сент-Луїса, Музей д'Орсе, CODA Museumd[3], Vanderbilt Museum of Artd, Національний музей образотворчого мистецтва[4], Міський музей (Амстердам)[5][6], Музей образотворчих мистецтв, Picker Art Galleryd, Print Collectiond[7], Museum van Deinze en de Leiestreekd, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Museum Dhondt-Dhaenensd, Musea Brugged[8] і Національний музей історії та мистецтва[9]
CMNS: Франс Мазерель у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Франс Мазерель (фр. Frans Masereel, 31 липня 1889, Бланкенберг, Бельгія — 3 січня 1972, Авіньйон, Франція) — художник і відомий графік XX століття.

Ранні роки й навчання

Народився в містечку Бланкенберг. Вже у 1896 році батьки переїхали до міста Гент. Франс навчався в школі, а потім в Акадедії мистецтв міста Гент, де опановував живопис і створення гравюр на дереві. Його перший вчитель — Ян Делвін. За порадою професора Делвіна майбутній художник береться за вивчення реального життя і мандрує. Подорожував по територіях близьких Німеччині, французькій Бретані, був у Тунісі, приїздив у Париж і Лондон. Повернення в Бельгію, розбурхану 1-ю світовою війною, спонукало до вимушеної втечі і він перебрався в Швейцарію у 1915 р.

Гент

  • Собор Св.Бавона, готика
    Собор Св.Бавона, готика
  • Церква кармелітів, бароко
    Церква кармелітів, бароко
  • Будинки біля Гранд каналу
    Будинки біля Гранд каналу

Журнал «Аркуш»

Значною подією в житті і творчості Мазереля була праця в журналі «Аркуш» («La Feuille»), що виходив в Женеві та мав антивоєнне спрямування. Ромен Роллан згадував :

Ліві лапки Наша кривава доба ховає за завісою героїки і ідеалізму велику жорстокість, блюзнірство, потребує гнівного викриття, як у Дом'є чи Гойї. До них слід додати і Мазереля. Його малюнки, які щоденно з'являлись в газеті «La Feuille» — крик болю і праведного гніву, який виправдають в майбутньому. Праві лапки

Для цього видання художник створив близько 1 000 малюнків. Тоді і виробилася особлива графічна манера художника — узагальнення, майже плакатність, відбір небагатьох деталей, оперування великими чорно-білими площинами. Вони споріднені з карикатурами, але виконані не тонкими лініями, а великими штрихами і плямами. Художнику часто досить грубуватого натяку на тему і глядачу усе стає зрозумілим. Більшість малюнків трагічні за темами, адже засуджували схвалення війни, убивства, відсутність конструктивних пошуків для виходу з війни.

Графічні цикли

В період між двома війнами Мазерель створив декілька графічних циклів. Вони були надруковані як книги, але мали лише графічні відбитки без тексту. Малюнки, близькі до невеличких плакатів за формою, були і так добре зрозумілими, але не нагадували сучасні комікси.

  • «Мертві, повстаньте!» (1917 р.) як нагадування про загиблих у імперіалістичній війні.
  • «Мій часослов» (1919), де сумне межує з веселим (аркуші «Політичне зібрання», «Прання», «Схід сонця»)
  • «Місто» (1925)
  • «25 картин людських страстей» (1918), де подав історію життя молодого робітника, його пошуки себе і свого місця в жорстокому суспільстві, важкий труд і злидні, навчання, любов, його політичну діяльність і смерть.
  • «Ідея»
  • «Від чорного до білого» (1939)
  • Трагічні події 2-ї світової війни відбилися в цилі «Долі» (1943)
  • Надії на краще, сподівання, що життя оновлять нові покоління після війни 1939—1945 років присутні в циклі «Юність» (1948)
  • «Се людина» (1949)
  • «Наша доба» (1952)
  • Дещо винятком стоїть графічний цикл «Моя країна», що присвячений містам Бельгії. («Місто Остенде», «Місто Шарлеруа» тощо). Створення циклу стало можливим після визнання митця на батьківщині. У 1951 році його нарешті обрали членом Королівської академії в Бельгії, коли той отримав престижне Гран Прі в Венеції.

Міжнародне визнання

У 1950 р. Мазерель отримав Гран Прі 25-го фестиваля графіки в Венеції. Адже він автор світлин до багатьох літературних творів і станкової графіки. Його графіка на сторінках

  • «Гамлета» Шекспіра
  • «Жерміналь» Золя
  • «Скутого Прометея» Есхіла
  • «Старого і море» Хемінгуея тощо.

Живопис

З 1923 року Мазерель починає систематично займатися живописом. На відміну від гнівної чи філософськи сумної газетної чи станкової графіки, живопис Мазереля спокійніший, життєствердний. Він і в живопис переніс товсті контури, великі мазки, узагальнення і натяк на деталі. Колорит трохи штучний, в межах небагатьох, але приємних фарб. Приємні і сюжети, що дивним чином нагадують зразки класичного живопису, незважаючи на модернову, грубувату художню манеру. Серед них

  • «Жінка в дюнах»
  • «Матрос»
  • «Зелені штори»
  • «Дівчина зі снопом»

Брався Мазерель і за створення портретів («Жюль Суперв'єль», «Ромен Роллан», «Роже Мартен Дюгар»). Неможливість виставляти свої картини в Бельгії спонукала до виставок в Парижі. Але ясне реалістичне забарвлення полотен Мазереля не знаходило відгуку в мистецькому середовищі столиці Франції, де правили бал майстри паризької школи. Успіху виставки Мазереля не мали, тоді як графік він був вже добре знаний.

Космополітичний Мазерель і суспільство

Мазерель походить з забезепеченої фламандської родини і його творчість відносять до мистецтва Бельгії 20 століття. Але він типовий західноєвропейський космополіт, що не жив постійно в Бельгії. Серед міст, де жив і працював Мазерель — Ніцца, Женева, Париж, Саарбрюкен, Валлоріс, Авіньйон, де він і помер. Його зовнішня біографія не багата на значні події, які збагачені лише подорожами, мистецькими звершеннями, закордонними виставками.

Сам Мазерель мав потяг до міст, до нової урбанізації, до трагічного протистояння природи, людини і суспільства. Суспільство в Бельгії добре зрозуміло пафос творів Мазереля і довго вважало його відступником, майже єретиком. Мазерель пізно отримав визнання на Батьківщині.

Уява про нього як про графіка — досить хибна. Він також автор картонів для мозаїк в Метлаху, професор в Художньо-промисловому училиці Саарбрюкена, займався керамікою, театрально-декораційним мистецтвом.

Примітки

  1. ↑ а б в Amsab - Instituut voor Sociale Geschiedenis Gent
  2. ↑ http://collecties.stadsarchief.rotterdam.nl/publiek/detail.aspx?xmldescid=370002
  3. ↑ Le revein
  4. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  5. ↑ Hartsgeheimen
  6. ↑ Voorstudie uit de serie Le village
  7. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/318503
  8. ↑ а б https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0406_III
  9. ↑ https://collections.mnaha.lu/
  10. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання і джерела

  • Раздольская В., Мазерель, Л. — М., 1965;
  • Кантор А. М., Творчество Франса Мазереля, в сборнике: Современное изобразительное искусство капиталистических стран, М., 1961;
  • Сапего И., Образный строй графики Мазереля, «Искусство», 1961, № 8;
  • Використані матеріали англійської, російської вікіпедій
  • Algunas obras de su primera etapa en Ginebra(хронологія життя митця)