Франсуа Шале

Франсуа Шале
фр. François Chalais
Ім'я при народженніФрансуа-Шарль Бауер
(фр. François-Charles Bauer)
Народився15 грудня 1919(1919-12-15)
Страсбург, Франція Франція
Помер1 травня 1996(1996-05-01) (76 років)
Париж, Франція Франція

·лейкоз
ПохованняЦвинтар Нейї-сюр-Сенd[1]
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністьжурналіст, історик кіно
Alma materLycée Kléberd і Faculté de droit d'Aix-en-Provenced[2][3]
Науковий ступіньlaw degree in French speaking countriesd[2]
Знання мовфранцузька[4]
ЗакладFrance Soird[5], Le Figaro Magazine[5], Cinémonded[5], Radiodiffusion-Télévision Françaised[2][6], Le Parisien і Q16536228?[5]
У шлюбі зFrance Roched[1][2] і Mei-Chen Chalaisd[2][7]
Нагороди
IMDbID 0149859

Франсуа́ Шале́ (фр. François Chalais, справжнє ім'я та прізвище Шарль-Франсуа Бауер (фр. François-Charles Bauer), нар.15 грудня 1919, Страсбург, Франція — 1 травня 1996,Париж, Франція) — французький журналіст, репортер, письменник і історик кіно. Приз Франсуа Шале, названий на його честь, вручається щороку на Каннському міжнародному кінофестивалі.

Біографія

Шарль-Франсуа Бауер народився 15 грудня 1919 року в місті Страсбурзі у Франції. Журналістську кар'єру почав під час німецької окупації Франції в роки Другої світової війни, пишучи для низки колабораціоністських видань[8]. Проте, він був нагороджений Медаллю Опору після звільнення і продовжував довгу і плідну кар'єру, перш за все, співпрацюючи з France Soir з 1976 по 1986 рік і Le Figaro з 1980 по 1987 рік. Шале був постійним співробітником на французькому телебаченні під час Каннського кінофестивалю, брав інтерв'ю у знаменитостей і зірок кіно, часто зі своєю першою дружиною і колегою Франс Рош[fr].

Шале написав двадцять книг, в тому числі сімнадцять романів і три книги спогадів. Він також автор кількох кіносценаріїв і режисер двох телевізійних фільмів.

У 1975 році Франсуа Шале отримав за свою кар'єру нагороду від Французької Академії.

Шале був одружений з Мей Чен (уроджена Нгуєн Тхі Хоа).

У 1969 році він був членом журі на 19-му Берлінському міжнародному кінофестивалі[9]; у 1978 — членом журі 31-го Каннського кінофестивалю[10].

Франсуа Шале помер 1 травня 1996 року в Парижі, Франція, від лейкемії. Був похований на старому кладовищі Нейї-сюр-Сен[11].

Фільмографія

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1949 Портрет вбивці Portrait d'un assassin Так
1952 Je sème à tout vent Так
1953 Закохані з Толедо Les amants de Tolède Так
1953 Спальня старшокласниць Dortoir des grandes Так
1956 Співчуття до вампірів Pitié pour les vamps Так
1957 к/м Les marines Так
1958 Красуня і циган La belle et le tzigane Так
1961 к/м Історія собаки Une histoire de chiens Так
1962 т/ф Пес Le chien Так Так

Примітки

  1. ↑ а б Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  2. ↑ а б в г д Les Échos — 1996. — ISSN 0153-4831; 1636-9653; 2270-5279
  3. ↑ https://www.alsace-histoire.org/netdba/chalais-francois-pseudonyme-de-bauer-francois-charles/
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #11895893s, Record #11250030m // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  5. ↑ а б в г Evene
  6. ↑ https://janinetissot.fdaf.org/CHALAIS_Francois.pdf#page=2 — 2020.
  7. ↑ Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — 4434 с.
  8. ↑ Pierre Assouline. L'Epuration des intellectuels, 1944-1945. — Bruxelles, 1990. — Livr. 44. — P. 119. — ISBN 978-2-8702-7353-1.
  9. ↑ Berlinale 1969: Juries. berlinale.de. Процитовано 22 вересня 2016.
  10. ↑ Juries 1978 : Feature Films — Festival de Cannes (International Film Festival)
  11. ↑ Philippe Landru (juillet 2008). Neuilly-sur-Seine (92) : cimetière ancien visité en avril 1994 – 7e division – François Chalais. Cimetières de France et d'ailleurs. Процитовано 22 вересня 2016..

Посилання