uk %D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%B0 %D0%A4%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D0%BD

Франсуа Фенелон
Франсуа Фенелон
фр. Fénelon
Ім'я при народженні	фр. François de Salignac de La Mothe-Fénelon
Народився	6 серпня 1651[…]; Сент-Мондан
Помер	7 січня 1715[…] (63 роки); Камбре
Країна	Франція
Діяльність	філософ, богослов, письменник, поет, католицький священник, католицький єпископ
Alma mater	Паризький університет
Мова творів	французька
Роки активності	з 1679
Жанр	трактат
Членство	Французька академія
Конфесія	католицька церква
Рід	Q123846879?
Батько	Pons de Salignac, Marquis de La Mothe-Fénelond
Родичі	François de Salignac de la Motte-Fénelond
Автограф
	Франсуа Фенелон у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

Франсуа Фенелон (фр. François de Salignac de La Mothe-Fénelon; 6 серпня 1651 — 7 січня 1715) — французький священнослужитель, письменник, педагог, богослов. Автор відомого роману «Пригоди Телемака» — літературного бестселера XVIII—XIX століть.

Життєпис

Фенелон був вихідцем із знатного збіднілого роду. Він народився в Сент-Мондані (Перігор). Його батько, Понс де Фенелон, помер, коли синові було 12 років; до цього часу Франсуа жив в своєму родовому замку, не дуже багато часу присвячуючи заняттям внаслідок слабкого здоров'я. Потім його взяв під свою опіку дядько, Франсуа де Саліньяк де ла Мот-Фенелон, єпископ Сарла.

Навчався в Кагорському університеті і в Паризькій семінарії св. Сульпіція.

Був тонзурований в 1669 році. З 1671 року — канонік собору в Сарла. З 1679 року — настоятель незадовго до того заснованої конгрегації «Нові католички» (Nouvelles catholiques), призначенням якої була катехизація молодих прихильниць протестантизму.

У 1680—1685 роках Фенелон проповідував в Парижі і дієцезії Мо. У 1683 році помер наставник і опікун Фенелона маркіз Антуан де Фенелон-Маніяк.

Після скасування Нантського едикту (жовтень 1685) Фенелонові доручили проповідувати католицизм насильно зверненому протестантському населенню Сентонж і Пуату, де він залишався до червня 1686 року.

В 1688 році Фенелон познайомився з відомим містиком, мадам Гюйон. Фенелон ввів її в гурток пані Ментенон (з 1691 роки він став духівником останньої), де Гійон своїм пристрасним темпераментом захопила навіть розважливу і холодну коханку короля. Сам Фенелон до того захопився ідеями квієтизма, що проповідувала Гійон, що відкрито відстоював їх, ризикуючи своїм становищем і своєю кар'єрою.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ ^а ^б SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ ^а ^б Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741
↑ ^а ^б ^в Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
d:Track:Q30 d:Track:Q3892772
↑ Ґалліка — 1997.
d:Track:Q1492436
↑ ^а ^б datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
d:Track:Q50358336

Література

Varillon F. Fénelon et le pur amour. — P., 1957.
Pizzorusso A. La Poetica di Fénelon. — Milan, 1959.
Gouhier H. Fénelon philosophe. — P., 1977.
Haillant M. Culture et imagination dans les oeuvres de Fénelon «ad usum puerili». — P., 1982.
Kapp V. Télémaque de Fénelon. — Tübingen, 1982.
Fénelon, mystique et politique (1699—1999): actes du colloque international de Strasbourg. — P. Geneve, 2004. — ISBN 2745309382
Simon, Monica. Fénelon platonicien? Etude historique, phylosophique et littéraire. Munster, 2005
Zaytseva, Irina. Trésors de Tsarskoye Selo: notes marginales de Voltaire sur les «Oeuvres philosophiques» de Fénelon // Revue Voltaire. — Paris. — No 8(2008), p. 329—357.
Trémolières F. Fénelon et le sublime: littérature, anthropologie, spiritualité. P. — Geneve, 2011. — ISBN 9782745323194

Посилання

Фенелон Франсуа де Саліньяк // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 486.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] а ^б ^в ^г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-2] а ^б SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q615699"_data-entity-id="Q5375741">[http://global.britannica.com/biography/Francois-de-Salignac-de-La-Mothe-Fenelon_Encyclopædia_Britannica]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q5375741]]</div>-3] а ^б Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q8513"_data-entity-id="Q3892772">[[:Catholic-Hierarchy.org|Catholic-Hierarchy.org]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Сполучені_Штати_Америки|USA]]:_1990.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q30]][[d:Track:Q3892772]]</div>-4] а ^б ^в Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
d:Track:Q30 d:Track:Q3892772

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q212805_citetype_Q35127"_data-entity-id="Q1492436">[https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k58492616/f113_Ґалліка]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1997.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q1492436]]</div>-5] Ґалліка — 1997.
d:Track:Q1492436

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q43229"_data-entity-id="Q50358336">datos.bne.es:_El_portal_de_datos_bibliográficos_de_la_Biblioteca_Nacional_de_España<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q50358336]]</div>-6] а ^б datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
d:Track:Q50358336

[1]

[2]

[4]

[5]