Фонематичний слух

Фонематичний слух (від грець. phonema - слово, звук, голос) — вид слуху, який забезпечує розрізнення звуків мовлення як фонем і правильну вимову, а також сприйняття та розуміння змісту слів[1][2]. Фонематичний слух є тонким систематизованим слухом, що має здатність здійснювати операції розрізнення і вирізнення (розпізнавання) фонем, які складають звукову оболонку слова[3]. Фонематичний слух виявляється в здатності розпізнавання на слух мінімальних розпізнавальних елементів мови[4]. Цей вид слуху є основою для розуміння змісту сказаного. Особливо важливим фонематичний слух є для розрізнення фонетично дуже схожих слів наприклад: «коса – коза», «мишка — миска», «каска – казка – кашка»[5]. Розвиток фонетичного слуху під час співу пов`язаний з якістю середньої співацької форманти (ССФ), яка забезпечує артикуляцію та дикцію у співі.

Див. також

Посилання

  1. ↑ Словопедія: Фонематичний слух
  2. ↑ Карепін А.Ю. Фонематичний слух – основа правильної звуковимови
  3. ↑ Термінологічний словник логопедії [Архівовано 2016-04-20 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Медична енциклопедія за алфавітом: фонематичний слух. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 24 грудня 2016.
  5. ↑ Майстер-клас логопедичного заняття[недоступне посилання з липня 2019]

Література

  • Владислав Тищенко: Ієрархія фонематичних процесів в онтогенезі дитячого мовлення: Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип. 4. – К.: Актуальна освіта, 2007. – 166 с.
  •  Психология: Энциклопедиялық сөздік./ Бас ред. Б. Ө. Жақып — Алматы: «Қазақ энциклопедиясы», 2011 ISBN 9965-893-71-3