Фехраль

Фехра́ль (назва утворена від лат. Fe(rrum) — залізо, лат. Chr(omium) — хром та лат. Al(uminium) — алюміній) — загальна назва групи жаротривких прецизійних сплавів на залізній основі, що містять 8…15 % Cr та 3,5–5,5 % Al[1].

Властивості

Фехраль поєднує у своїх властивостях жаротривкість з високим питомим електричним опором (1,15…1,35 Ом·мм²/м); температура плавлення близько 1470 °С, густина біля 7300 кг/м³[1].

Фехраль поступається за жаротривкістю хромалю, але є дешевшим від нього і характеризується вищою технологічною пластичністю при гарячому та холодному деформуванні. Випускається переважно у вигляді дроту чи стрічки. Застосовується зазвичай як замінник ніхрому для виготовлення елементів електричних опорів (резисторів), що працюють з нагріванням до температури не вищої за 900…950 °С.

За ГОСТ 10994-74 випускається Фехраль марки X13Ю4[2].

Див. також

• Хромаль

Примітки

1. Фехраль // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
2. ГОСТ 10994-74 Сплавы прецизионные. Марки.

Джерела

• Прецизионные сплавы. Справочник / Под ред. Б. В. Молотилова. — М.: Металлургия, 1974. — 448 с.

Посилання

• Фехраль // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.