|
Фенакістископ   Фенакістископ (від грец. φεναξ — «брехун» та σκοπέω — «дивлюся») — лабораторний прилад, конструкція якого заснована на персистенції, здатності сітківки ока зберігати зображення. Винахідником фенакістископа є Жозеф Плато.[1]. Майже одночасно з Плато Симон фон Штампфер[en] винайшов апарат, дуже схожий на фенакістископ та назвав його «стробоскопом». Конструкція
Історія створенняДослідження Плато1828 року Жозеф Плато, продовжуючи досліди Роджета[en] (англ. Peter Mark Roget), створив анортоскоп. [1] Жорж Садуль називає цей напрямок досліджень Плато «анаморфоз» та вказує на явний вплив тауматропа на дану сферу досліджень. [1] В кінці 1832 року Плато, продовжуючи досліди з розглядання малюнків через обертовий диск з отворами, створює фенакістископ.
У своїх коментарях до принципів дії фенакістископа Плато дуже точно сформулював «... принцип дії сучасного кіно, або, скоріше, закон, на якому засноване знімання або проєктування фільмів».[1] 20 січня 1833 року в листі Адольфу Кетле, директору Брюссельської обсерваторії, Плато пише про свій винахід.[1]  Однак ще в листопаді 1832 року, Плато відправив свій винахід Майклу Фарадею в Лондон, де він і був продемонстрований перед кількома друзями.[1] Художник Маду, зять Кетеле, займався створенням серій малюнків для фенакістископа.[1] З 1833 року, в Лондоні, випуск фенакістископа розпочався в промисловому масштабі.[1] Незабаром їх виробництво було налагоджено і в Парижі. Паризькі іграшки були зроблені дуже грубо, що позначалося на зображенні. Плато, виправляючи помилки фенакістископа, відправив до Лондона малюнки зі вказівками. Як наслідок, було створено «фантасмоскоп» або «фантаскоп».[1] Але у торговців фенакістископ був популярнішим. Форма та конструкція фенакістископа з часом покращувалася. 1834 року англійським математиком Вільямом Горнером був сконструйований зоотроп — найпримітніша трансформація фенакістископа. Багато нових моделей, що виникли на основі фенакістископа Плато, швидко та недовго входили в моду під різними назвами. Конструкція цих моделей була достатньо складною, і тому вони іноді коштували достатньо дорого. Особливо багато їх виробляли у Франції, Австрії, а також у Німеччині та Сполучених Штатах. 1845 року свої перші досліди провів артилерійський офіцер барон фон Ухаціус. В результаті цих дослідів, 1853 року барону першому вдалося здійснити проєктування зображень фенакістископа на екран. Серії його картинок були намальовані на склі, вставлені по колу в дерев'яний диск. Цей диск обертався позаду об'єктива чарівного ліхтаря, в якому горіла кальцієва лампа. Проєктувальний фенакістископ був так само описаний 1853 року в «Анналах Віденської академії». У продаж проєктувальний фенакістископ постачався оптиком Прокошем, який організував його серійне виробництво. Оптик Дюбоск, у Франції, одночасно з Ухаціусом, сконструював аналогічний апарат та представив у Консерваторії мистецтв та ремесел (фр. Conservatoire national des arts et métiers, CNAM). У цьому ж напрямку працювали багато англійських оптиків. Дослідження ШтампфераМайже одночасно з Плато професор геометрії Віденського політехнікуму Симон фон Штампфер винайшов апарат, дуже схожий на фенакістископ; він назвав свій апарат «стробоскопом». Ці два дослідники не знали робіт один одного та прийшли до створення даної конструкції кожен своїм шляхом.[1] ПершістьПерший стробоскоп Штампфер створив у лютому 1833 року, в той час, як в листопаді 1832 року Фарадею вже демонстрували фенакістископ, створений за кресленнями Плато. До того ж Штампфер не виклав з такою точністю, як Плато, принципи розкладання та відновлення механіки руху.[1] Примітно, що Ернст Мах, співвітчизник Штампфера, 1872 року вдається до авторитету Плато.[1] Мах, а за ним Етьєн-Жуль Маре віддали належне Штампферу, назвавши цей спосіб спостережень «стробоскопом» або «стробоскопічним методом».[1] Див. такожПриміткиЛітература
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фенакістископ |