Федущак Інна Вікторівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. .
Федущак Інна Вікторівна
Народилася7 серпня 1937(1937-08-07) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР
Померла22 лютого 2008(2008-02-22) Редагувати інформацію у Вікіданих (70 років)
Львів, Україна
ПохованняЯнівський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгромадська активістка, краєзнавиця
БатькоЮркевич Віктор Дмитрович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею»
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею»

І́нна Ві́кторівна Федуща́к (7 серпня 1937, Київ — 22 лютого 2008, Львів) — українська краєзнавиця, громадська активістка. Голова Львівського товариства «Пошук».

Біографія

Народилася 7 серпня 1937 року у Києві. Батько — український історик Віктор Юркевич.

Працювала вчителькою математики. Як керівниця юнацького пошукового клубу «Факел» від 1970 року займалася дослідженням безвісних доль і поховань жертв Другої світової війни, створила два шкільні музеї. Від 1994 року — пенсіонерка.

1989 року вступила до Міжнародного товариства «Меморіал» і очолила у Львівському «Меморіалі» пошуковий відділ, який 1996 року зареєстровано як доброчинне регіональне товариство «Пошук»[1][2][3][4]. Встановила сотні прізвищ загиблих українців, поляків, євреїв, що стали жертвами сталінського режиму в 1940—1945 роках[5].

2005 року нагороджена Хрестом Ордена «За заслуги перед Польщею» «за визначний внесок в розкриття і документування правди про політичні репресії відносно польського народу»[6].

Нагробок на могилі Інни Федущак.

Померла після довгої хвороби. Похована 25 лютого 2008 року на 9 полі Янівського цвинтаря.

Видала книги «Абезь і Адак — дорога у вічність» та «Західноукраїнська трагедія 1941»[7][8]. Є авторкою багатьох статей у наукових та краєзнавчих журналах та збірках[9][10].

Посилання

  • Львівське товариство «Пошук». Федущак Інна Вікторівна
  • Книга полеглих членів ОУН i вояків УПА Львівщини: матеріяли до біографій (з архівних документів) / ред. Мирослав Горбаль; упоряд.: Михайло Павлишин, Михайло Романюк, Євген Топінка, Богдан Тригук, Інна Федущак, Ярослав Тучапський (літ. ред.). Торонто; Львів: Вид-во «Літопис УПА», 2002. 1056 с. (Літопис Української повстанської армії; т. 36).

Примітки

  1. ↑ Крамар, Ростіслав (26 лютого 1998). Тернопільській краєзнавець нагадав цікаву та моторошну історію німецького кладовища в центрі міста. doba.te.ua (укр.). Тернопільська газета. с. 4. Процитовано 12 серпня 2024.
  2. ↑ Повстання у Чортківській тюрмі. zolotapektoral.te.ua (укр.). Золота Пектораль. 5 грудня 2013. Процитовано 12 серпня 2024.
  3. ↑ Одарченко, Валентина (13 жовтня 2011). У Володимирі-Волинському перепоховують жертв НКВС. www.radiosvoboda.org (укр.). Радіо «Свобода». Процитовано 12 серпня 2024.
  4. ↑ Кавун, Олексій (23 жовтня 2002). Повернення. www.golos.com.ua (укр.). Голос України. Процитовано 12 серпня 2024.
  5. ↑ РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ (PDF). www.reabit.org.ua (укр.). Реабілітовані історією. 19 березня 2010. с. 13. Процитовано 12 серпня 2024.
  6. ↑ Музиченко, Ярослава (12 січня 2007). Віртуальна пам'ять. umoloda.kyiv.ua (укр.). Україна молода. Процитовано 12 серпня 2024.
  7. ↑ Романів, Федущак (2008). Західноукраїнська трагедія 1941 (PDF). library.kpi.kharkov.ua (укр.). Науково-технічна бібліотека НТУ «ХПІ». Процитовано 12 серпня 2024.
  8. ↑ Струве, Кай (9 вересня 2018). Масові вбивства в’язнів львівських тюрем: що відомо про місця та кількість жертв?. uamoderna.com (укр.). Україна модерна. Процитовано 12 серпня 2024.
  9. ↑ Федущак, Інна. ДО 65-Ї РІЧНИЦІ КОМУНІСТИЧНОГО ЗЛОЧИНУ (ЧЕРВЕНЬ 1941 Р.) (PDF). dspace.nbuv.gov.ua (укр.). Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України. с. 120-154. Процитовано 12 серпня 2024.
  10. ↑ Київська старовина (PDF). enpuir.npu.edu.ua (укр.). Цифровий депозитарій Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. 1994. Процитовано 12 серпня 2024.