Федорченко Олександр Іванович

Олександр Федорченко
Федорченко Олександр Іванович
 Сержант
Загальна інформація
Народження9 грудня 1974(1974-12-09)
Ізюм, Харківська область, УРСР
Смерть25 березня 2023(2023-03-25) (48 років)
с. Тоненьке, Донецька область
Національністьукраїнець
ПсевдоМамонт
Військова служба
Роки служби2014—2023
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗССили ТрО
Рід військДесантно-штурмові війська України (ДШВ), ГШР, ВДВ
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федорченко.

Олександр Іванович Федорченко — сержант Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник російсько-української війни, командир групи швидкого реагування. Влаштував «Гадяцьке сафарі»[1]. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно), ордена «За мужність» ||| ступеня, ордена «Щит сил територіальної оборони ЗСУ»

Життєпис

Народився 9 грудня 1974 року в м. Ізюм на Харківщині. Після закінчення 9 класів місцевої школи, продовжив навчання у професійно-технічному училищі та паралельно влаштувався на роботу. Трудове життя почалося на оптико-механічному заводі наладчиком станків, майстром по виготовленню окулярів. Проходив строкову службу в Збройних Силах України у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.

Після демобілізації працював у патрульно-постовій службі поліції. Але зрозумів, що повернення людям зору стане для нього головним професійним сенсом. У Миргороді він організував відмінне обслуговування у знаному на все місто магазині «Оптика».

З першого дня Великої війни сержант Федорченко був мобілізований до Миргородської тероборони. Десантник Федорченко передавав свій бойовий досвід молодим бійцям. У цей період Олександр у складі 148 батальйону спеціального призначення був серед тих, хто влаштував «Гадяцьке сафарі»[2] на російського агресора, який вторгся на українську землю. З початку 2023 року у складі 116-ї окремої бригади виконував бойові завдання у найгарячішій точці на сході держави[3].

Обіймав військову посаду головного сержанта роти вогневої підтримки[4]. У січні 2023 року завдяки його діям було своєчасно евакуйовано понад 60 поранених військовослужбовців. У березні 2023 року на Донеччині його екіпаж потрапив під мінометний обстріл, і Олександр Федорченко зазнав смертельного поранення[5]. Посмертно удостоєний звання Героя України. Рідні загиблого військовослужбовця отримали високу державну нагороду 1 жовтня 2023 року з рук Президента України Володимира Зеленського у День захисників і захисниць України на території Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» в присутності військово-політичного керівництва держави та іноземних дипломатів[6].

Нагороди

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові

Примітки

  1. ↑ Ковальов, Денис (8 серпня 2023). Слідами «Гадяцького сафарі». Бойовий шлях 148 батальйону ТрО. LB.ua (Укр.) .
  2. ↑ Інтерв'ю з Олександром Федорченком, другом «Мамонтом». Останній Бастіон (Укр.) .
  3. ↑ У Миргородській громаді попрощалися із Героєм російсько-української війни Олександром Федорченком
  4. ↑ Катраник, Данило (25 березня 2024). Вітчизні вірний до загину: бойовий Чин Олександра «Мамонта» Федорченка. Останній Бастіон (Укр.) .
  5. ↑ Сікалов, Геннадій (6 квітня 2023). Бойовий шлях та обставини загибелі Олександра Федорченка. Останній Бастіон (Укр.) .
  6. ↑ У День захисників і захисниць України Президент вручив державні нагороди та взяв участь у складанні присяги війковими ліцеїстами (укр) . Президент України. Офіційне інтернет-представництво. 1 жовтня 2023. Процитовано 1 жовтня 2023. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.