Федорченко Вадим Олександрович

Федорченко Вадим Олександрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження26 грудня 1994(1994-12-26)
Павлівка, Харківська область, Україна
Смерть9 лютого 2015(2015-02-09) (20 років)
Логвинове, Донецька область, Україна
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
 101 ОБрОГШ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федорченко.

Вади́м Олекса́ндрович Федо́рченко (26 грудня 1994(19941226), с. Павлівка, Близнюківський район, Харківська область, Україна — 9 лютого 2015, с. Логвинове, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1994 року у родині хліборобів Олександра Миколайовича та Тетяни Миколаївни в селі Павлівка на Харківщині. Закінчив Верхньосамарську загальноосвітню школу І—ІІІ ступенів у сусідньому селі. 2012 року вступив на навчання до Лозівського ліцею, за фахом рихтувальник кузовів та електрозварник. Того ж року був зарахований на заочне відділення Лозівського автодорожнього коледжу, факультет «Ремонт двигунів».

14 жовтня 2013 року був призваний на строкову військову службу, та вже під час війни, 3 серпня 2014 року, підписав контракт до кінця особливого періоду.

Старший солдат, водій 101-ї окремої бригади охорони ГШ, в/ч А0139, м. Київ.

Проходив службу в Краматорську, а з 2 грудня 2014 року — в Дебальцевому.

9 лютого 2015 року о 8:00 з території базового табору штабу сектору «С» в складі колони вантажних автомобілів виїхав на автомобілі КАМАЗ 4310 («Шайтан», військовий номер 0391 А1) разом зі старшим машини майором Микитою Недоводієвим. Автомобіль рухався за маршрутом Дебальцеве — Артемівськ — Краматорськ — Ізюм — Харків по шини до БТРів. На ділянці траси Дебальцеве — Артемівськ, у верхній частині «дебальцівського виступу» біля села Логвинове колона потрапила у засідку диверсійно-розвідувальної групи і була знищена потужним вогнем з артилерії та стрілецької зброї противника. З того часу старший солдат Федорченко вважався зниклим безвісти.

Наприкінці липня 2019 року за допомогою молекулярно-генетичного порівняльного аналізу було встановлено, що одне з тіл військовослужбовців, вивезених 13 березня 2015 року з району Дебальцевого, не ідентифікованих та похованих на Краснопільському кладовищі міста Дніпро, належить саме Вадиму Федорченку[1].

14 вересня 2019 року воїна перепоховали у рідному селі.

Залишились батьки, молодші брат і сестра.

Нагороди та відзнаки

Вшанування пам'яті

  • 11 жовтня 2019 року на Алеї Слави 101-ї окремої бригади охорони ГШ у Києві відкрили меморіальну дошку полеглому воїну Вадиму Федорченку[4][5].

Примітки

  1. ↑ За ДНК опізнали воїна Вадима Федорченка, що загинув у бою під Дебальцевим // «Новинарня», 13 вересня 2019
  2. ↑ Указ Президента України від 5 листопада 2019 року № 804/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ «Герої не вмирають» [Архівовано 2020-01-12 у Wayback Machine.] // Близнюківська РДА, 19 грудня 2019
  4. ↑ У Києві відкрили меморіальну дошку загиблому 2015 року біля Дебальцевого воїну Вадиму Федорченку(рос.) // «KV», 24 жовтня 2019
  5. ↑ Допоки ми живі — житиме пам'ять про наших героїв // facebook 101 ОБрО ГШ ЗСУ, 11 жовтня 2019

Джерела