Федеріго Енрікес

Федеріго Енрікес
Ім'я при народженні	італ. Abramo Giulio Umberto Federigo Enriques
Народився	5 січня 1871(1871-01-05)[1][2][3] Ліворно, Тоскана, Італія[2][4][3]
Помер	14 червня 1946(1946-06-14)[1][2][3] (75 років) Рим, Італія[2][4][3]
Країна	Королівство Італія
Діяльність	математик, філософ науки, історик науки, викладач університету, філософ, історик
Alma mater	Пізанський університет (1891)[5] Scuola Normale Superiore. Classe di Scienze^d (1891)[4]
Галузь	алгебрична геометрія і історія науки[6]
Заклад	Римський університет ла Сапієнца[5] Болонський університет[5] Туринський університет[5]
Науковий керівник	Енріко Бетті[7] і Гвідо Кастельнуово[7]
Вчителі	Edgardo Ciani^d
Відомі учні	Roberto Bonola^d[8] Oscar Chisini^d[5] Alfredo Franchetta^d[7] Pol Burniat^d[7]
Аспіранти, докторанти	Paul Libois^d[9][7] Bernard d'Orgeval^d[7]
Членство	Леопольдина Національна академія дей-Лінчей Міжнародна академія історії науки Società Filosofica Italiana^d (1913)[3] Академія моральних і політичних наук Туринська академія наук[2]
Родичі	Гвідо Кастельнуово і Емма Кастельнуово^d
Нагороди	Mathematical Prize of the Italian Academy of Sciences^d (1895)
Федеріго Енрікес у Вікісховищі

Федеріго Енрікес[10] або Енріквес[11] (італ. Federigo Enriques, 5 січня 1871 — 14 червня 1946) — італійський математик, відомий завдяки своїй класифікації алгебричних поверхонь.

Життєпис

Федеріго Енріквес народився в Ліворно в сім'ї євреїв-сефардів Джакомо Енрікеса (торговець килимами) і Матильди Коріат (уродженка Тунісу, де проживала численна громада євреїв з Ліворно). Федеріго був другою дитиною, крім нього в родині росли сестра Ельбіна (згодом дружина математика Гвідо Кастельнуово) і брат Паоло.

1891 року закінчив Пізанський університет. У 1894—1902 роках працював у Болонському університеті, від 1897 року на посаді професора; у 1902—1923 роках — професор Брюссельського, від 1923 року — Римського університетів.

Основні праці стосуються алгебричної геометрії, історії та філософії математики. Він співпрацював з Кастельнуово, Коррадо Сегре і Франческо Севері. Більшість відомого на цей момент про алгебричні поверхні відкрито за безпосередньої участі Енрікеса і зібрано в його трактаті Алгебричні поверхні. У 1960-х роках методи Енрікеса критично переглянуто.[12]

Праці

• Enriques F. Lezioni di geometria descrittiva. Bologna, 1920.
• Enriques F. Лекции по проективной геометрии. Итальянское издание 1898 и немецкое издание 1903.
• Enriques F. Lezioni sulla teoria geometrica delle equazioni e delle funzioni algebriche. Bologna, 1915—1934. Volume 1, Volume 2, Volume 3-4.
• Severi F. Лекции по алгебраической геометрии. Итальянское издание 1908 и немецкое издание 1921.
• Castelnouvo G., Enriques F. Die algebraischen Flaechen. Обзор III C 6 в мат. энциклопедии.
• Enriques F. Le superficie algebriche. Bologna, 1949.

Див. також

• Італійська школа алгебричної геометрії

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. www.accademiadellescienze.it
   d:Track:Q107212659
3. Israel G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1993. — Vol. 42.
   d:Track:Q1128537d:Track:Q17351969
4. Scuola Normale Superiore Elenco degli alunni della Scuola Normale Superiore di Pisa dal 1847 al 1970 — Pisa: Pacini Editore, 1973. — P. 30. — 104 с.
   d:Track:Q109378460d:Track:Q114415951d:Track:Q13375d:Track:Q672416
5. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
   d:Track:Q547473
6. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
7. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
8. Google Books — 2005. — С. 126.
   d:Track:Q206033
9. MPG
   d:Track:Q359212
10. И. Я. Депман. Федериго Энриквес (1871–1946) (некролог) // УМН. — Т. 2, вип. 4 (20). — С. 207–208.
11. Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1949—1958. (рос.)
12. см. Труды мат. института им. В. А. Стеклова. Т. LXXV.

Посилання

• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Федеріго Енрікес в архіві MacTutor (англ.)
• Centro Studi Enriques (італ.)