Фантомас

Обкладинка роману «Фантомас воскрес?», 1926 р.

Фантома́с (фр. Fantômas) — вигаданий персонаж, геніальний злочинець, що приховує свою особу, один з найвідоміших негативних персонажів французької літератури та кіно. Фантомаса створили французькі письменники Марсель Аллен та П'єр Сувестр 1911 року. Фантомас з'являється у 32 романах, написаних спільно Алленом і Сувестром, і в 11 романах, написаних Алленом після смерті співавтора.

Фантомас у романах Аллена і Сувестра — соціопат, садист, який отримує задоволення від вбивства своїх жертв різними вигадливими способами. Він нещадний та безжальний до всіх, навіть до власних дітей. Фантомас — майстер перевтілень, свої злочини він здійснює під виглядом іншої людини, найчастіше вже вбитої ним. Для скоєння злочинів Фантомас любить використовувати різні ексцентричні засоби — заражених чумою пацюків, велетенських зміїв, заповнені піском кімнати.

Крім романів французьких письменників, Фантомас з'являється в декількох телефільмах і коміксах.

В Україні Фантомас найбільше відомий за комедійною кінотрилогією «Фантомас», «Фантомас розлютився» і «Фантомас проти Скотланд-Ярда» з Луї де Фюнесом та Жаном Маре.

Біографія

Фантомас народився 1867 року. Його минуле досить туманне. Про предків відомо лише те, що вони були англійського або французького походження.

1892 року людина, що згодом стала Фантомасом, а в ті роки відома як ерцгерцог Хуан Норт, була в німецькому князівстві Гесс-Ваймар. У той самий час у Фантомаса народився син Володимир.

Приблизно 1895 року Фантомас відвідав Індію. В Індії від європейської жінки у Фантомаса народилася дочка Гелена.

1897 року Фантомас жив у США і Мексиці.

1899 року під ім'ям Герн у званні сержанта артилерії Фантомас брав участь у Другій Бурській війні. Під кінець війни він став ад'ютантом лорда Едварда Бельтама зі Скотвел-Гілла і закохався в його молодшу дочку леді Мод Бельт.

Після повернення до Європи (близько 1900 року, незабаром після початку першого роману про Фантомаса) зв'язок Герна і леді Бельти виявив Рю Леверт, її чоловік. Коли лорд Бельта збирався вистрілити в леді Бельт, Герн вдарив його молотком, а потім задушив.

Після цього леді Бельта завжди розривалася між почуттями до Фантомаса і жахом перед його кримінальними діями. 1910 року вона наклала на себе руки.

Фільми

Фантомас у фільмі Луї Фейада, у виконанні Рене Навара

Німі серіали

Перші п'ять фільмів про Фантомаса зняв піонер німого кінематографа Луї Фейяд з Рене Наварром у ролі Фантомаса і Бреоном в ролі Жюва. Крім цього, у 1920-і роки американський режисер Едвард Седжвік зняв 20-серійний фільм «Фантомас» з Едвардом Роузманом у ролі Фантомаса, що мав мало спільного з літературним оригіналом.

  1. Фантомас / (фр. Fantômas — À l'ombre de la guillotine) (1913) (1913)
  2. Жюв проти Фантомаса / (фр. Juve Contre Fantômas) (1913)[1]
  3. Мрець-вбивця / (фр. Le Mort Qui Tue (1913)
  4. Фантомас проти Фантомаса / (фр. Fantômas contre Fantômas) (1914)
  5. Підставний суддя / (фр. Le Faux Magistrat) (1914)

Інші фільми

Афіша до фільму «Фантомас» із Рене Наварром у ролі Фантомаса.
  1. Fantômas (1932), режисер Пол Фейош[2]
  2. Fantômas (1946), режисер Жан Саша[3]
  3. Фантомас проти Фантомаса / (фр. Fantômas contre Fantômas) (1949), режисер Робер Верне[4]

Трилогія А. Юнебеля

Три фільми про Фантомаса режисера Андре Юнебеля з Жаном Маре у ролі Фантомаса і Фандора, Луї де Фюнесом у ролі комісара Жюва. На відміну від похмурого оригіналу, трилогія знята в комедійному стилі, по суті бувши не частиною фантомасіади, а пародією на неї і на бондіану. У кінопрокаті СРСР вона мала великий успіх. Дію перенесено до Франції шістдесятих років. Крім цього, персонажі користуються різними гаджетами — наприклад, «Сітроен» Фантомаса, що перетворюється на літак.

  1. Фантомас (фр. Fantômas) (1964)
  2. Фантомас розлютився (фр. Fantômas se déchaîne) (1965)
  3. Фантомас проти Скотланд-Ярда (фр. Fantômas contre Scotland Yard) (1966)

Серіали

У США 1920 року вийшов перший мінісеріал, сюжет якого був віддалено пов'язаний з оригінальною книгою: Фантомас готовий припинити коїти злочини в обмін на спокійне життя. Серіал налічував 20 серій.

  1. Fantomas (1920), мінісеріал (20 серій), режисер Едвард Седжвік (1920), США[5]

1979 року було відзнято і 1980 році випущено на екрани мінісеріал «Фантомас» виробництва Франція-Німеччина (ФРН)[6]. Кожну серію тривалістю близько півтори години було, за винятком незначних змін, засновано на романі Аллена і Сувестра. Режисером серіалу був Клод Шаброль. Роль Фантомаса виконав Гельмут Бергер. Список серій:

  1. Магічний ешафот / фр. L'échafaud magique
  2. Обійми диявола / фр. L'étreinte du diable
  3. Мрець-вбивця / фр. Le mort qui tue
  4. Трамвай-привид / фр. Le tramway fantôme

Очікувані фільми

2012-го року у Франції очікувався вихід на екрани нового фільму «Фантомас», але цього так і не відбулося[7].

Як другорядний герой

  • Фантомаса можна побачити у чеській кіноказці «Арабелла», в якій він представлений позитивним персонажем (роль виконує Франтішек Петерка)

Бібліографія

Книги Сувестра та Аллена
  1. Фантомас фр. Fantômas (1911)
  2. Жюв проти Фантомаса фр. Juve contre Fantômas (1911)
  3. Мрець-вбивця (Помста Фантомаса) фр. Le Mort qui Tue (1911)
  4. Фантомас — секретний агент (ISBN 5-7664-0482-4) фр. L'Agent Secret (1911)
  5. Король — в'язень Фантомаса фр. Un Roi Prisonnier de Fantômas (1911)
  6. Поліцейський-апаш фр. Le Policier Apache (1911)
  7. Лондонська шибениця фр. Le Pendu de Londres (1911)
  8. Дочка Фантомаса (Дочка злочинця) фр. La Fille de Fantômas (1911) (ISBN 1-932983-56-2)
  9. Нічний візник фр. Le Fiacre de Nuit (1911)
  10. Відрізана рука фр. La Main Coupée (1911)
  11. Арешт Фантомаса фр. L'Arrestation de Fantômas (1912)
  12. Службовець-грабіжник фр. Le Magistrat Cambrioleur (1912)
  13. Злочинна ліврея фр. La Livrée du Crime (1912)
  14. Смерть Жува фр. La Mort de Juve (1912)
  15. Втеча із Сен-Лазар фр. L'Evadée de Saint-Lazare (1912)
  16. Зникнення Фандор фр. La Disparition de Fandor (1912)
  17. Весілля Фантомаса фр. Le Mariage de Fantômas (1912)
  18. Вбивство леді Бельтам фр. L'Assassin de Lady Beltham (1912)
  19. Червона оса фр. La Guêpe Rouge (1912)
  20. Черевики мерця фр. Les Souliers du Mort (1912)
  21. Загублений поїзд фр. Le Train Perdu (1912)
  22. Любовні пригоди князя фр. Les Amours d'un Prince (1912)
  23. Трагічний букет (Трагічний результат, Фантомас і фатальний букет) фр. Le Bouquet Tragique (1912)
  24. Жокей в масці фр. Le Jockey Masqué (1913)
  25. Порожня труна фр. Le Cercueil Vide (1913)
  26. Творець королев фр. Le Faiseur de Reines (1913)
  27. Гігантський труп фр. Le Cadavre Géant (1913)
  28. Золотий злодюжка фр. Le Voleur d'Or (1913)
  29. Червона серія фр. La Série Rouge (1913)
  30. Злочинний готель фр. L'Hôtel du Crime (1913)
  31. Краватка з прядива фр. La Cravate de Chanvre (1913)
  32. Кінець Фантомаса фр. La Fin de Fantômas (1913)
Книги Марселя Аллена
  1. Фантомас воскрес? фр. Fantômas est-il ressuscité? (1925)
  2. Король Чорного ринку фр. Fantômas, Roi des Recéleurs (1926)
  3. Фантомас в небезпеці фр. Fantômas en Danger (1926)
  4. Фантомас здобуває реванш фр. Fantômas prend sa Revanche (1926)
  5. Фантомас проти Фандор фр. Fantômas Attaque Fandor (1926)
  6. А чи був це Фантомас? фр. Si c'était Fantômas? (1933)
  7. Так, це Фантомас! фр. Oui, c'est Fantômas! (1934)
  8. Фантомас грає і виграє фр. Fantômas Joue et Gagne (1935)
  9. Фантомас знаходить любов фр. Fantômas Rencontre l'Amour (1946)
  10. Фантомас викрадає блондинок фр. Fantômas Vole des Blondes (1948)
  11. Фантомас править балом фр. Fantômas Mène le Bal (1963)

Фантомасу присвячена книга Андрія Шарого «Знак F: Фантомас в книгах і на екрані» (2007).

Див. також

  • Арсен Люпен — шляхетний грабіжник, авантюрист, також відомий приховуванням своєї особи.

Примітки

  1. ↑ Juve contre Fantômas (1913) — IMDb на сайті IMDb (англ.)
  2. ↑ Fantômas (1932) — IMDb на сайті IMDb (англ.)
  3. ↑ Fantômas (1947) — IMDb на сайті IMDb (англ.)
  4. ↑ Fantômas contre Fantômas (1949) — IMDb на сайті IMDb (англ.)
  5. ↑ Fantomas (1920) — IMDb на сайті IMDb (англ.)
  6. ↑ Fantômas (TV mini-series 1980) — IMDb на сайті IMDb (англ.)
  7. ↑ Fantomas (2012) — IMDb. Архів оригіналу за 11 вересня 2011. Процитовано 3 листопада 2011.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фантомас