Ушишир

Ушишир
Географія
47°30′44″ пн. ш. 152°48′52″ сх. д.
Акваторія	Охотське море, протока Рікорда
Група островів	Middle Kurils^d
Площа	5 км²
Найвища точка	401 м м
Країна
Росія
Адм. одиниця	Сєверо-Курильськ Сєверо-Курильський район
Населення	0 осіб (2012)
Ушишир Ушишир (Росія)
Ушишир Ушишир (Сахалінська область)
Ушишир у Вікісховищі

Ушишир (рос. Ушишир; яп. 宇志知島; Ushishiru-tō'; айну: ウシシㇼ) — незаселений вулканічний острів, розташований у центрі пасма Курильських островів в Охотському морі на північному заході Тихого океану. Назва походить з мови айнів, що означає «гаряче джерело».

Геологія

Ушишир складається з двох острівців, з'єднаних вузькою косою суші, площею 5 км². [1]

Ці острівці є вершинами частково затопленого вулкана. Південний острів, Янкіча^[ru], складається з вершинної кальдери і має максимальну ширину 2,5 км. Кальдера має діаметр 1,6 км і проривається на півдні, утворюючи кратерну затоку з морською водою. Затока має глибину 30 м, і є переконливі докази поточної підводної вулканічної активності, про що свідчать часті бульбашки, змінений хімічний склад води та наявність бактеріальних матів. Два невеликі лавові куполи утворюють невеликі острівці в центральній лагуні; численні фумаральні гарячі джерела витікають вздовж південно-східного берега кальдери. Найвища точка острова Мікасаяма (御笠山) — 401 м лежить на східному березі. Північний острівець Рипонкіча^[ru], складається з частини схилу вулкана з прямовисними скелями, що підносяться на 131 м над морем. Ушишир все ще є діючим вулканом, останнє відоме виверження якого відбулося в 1884 році.

Фауна

Навесні і влітку на острові гніздяться великі і малі конюги, утворюючи одну з найбільших на Курильських островах колонію; тут також гніздиться конюга-крихітка [2].

Історія

До контакту з європейцями Ушишир не мав постійного населення, але влітку його відвідували племена айну з Расшуа, які вважали острів священною землею, яку вони ідентифікували як домівку бога-громовержця. На північних схилах затоки кратера Янкіча знайдено залишки хатин айнів. На острів претендувала Російська імперія, суверенітет над Ушиширом був переданий Японській імперії згідно з Санкт-Петербурзьким договором разом із рештою Курильських островів. Підходи до острова ускладнені через часті тумани, швидкі океанські течії і наявність численних дрібних морських скель. Острів раніше входив до складу району Сімусіро супрефектури Немуро Хоккайдо. Після Другої світової війни острів опинився під контролем Радянського Союзу, а зараз входить до складу Сахалінської області Російської Федерації.

Примітки

1. International Kuril Island Project（IKIP）. University of Washington Fish Collection or the respective authors. Архів оригіналу за 6 жовтня 2012. Процитовано 8 серпня 2022.
2. Kondratyev, A. Y., Litvinenko, N. M., Shibaev, Y. V., Vyatkin, P. S., & Kondratyeva, L. F. (2000). "The breeding seabirds of the Russian Far East". Seabirds of the Russian Far East, 37-81.

Посилання

• Ushishur". Global Volcanism Program. Smithsonian Institution.
• [Oceandots entry у Wayback Machine (арх. 23 грудня 2010)]

Література

• Gorshkov, G. S. Volcanism and the Upper Mantle Investigations in the Kurile Island Arc. Monographs in geoscience. New York: Plenum Press, 1970. ISBN 0-306-30407-4
• Krasheninnikov, Stepan Petrovich, and James Greive. The History of Kamtschatka and the Kurilski Islands, with the Countries Adjacent. Chicago: Quadrangle Books, 1963.
• Rees, David. The Soviet Seizure of the Kuriles. New York: Praeger, 1985. ISBN 0-03-002552-4
• Takahashi, Hideki, and Masahiro Ōhara. Biodiversity and Biogeography of the Kuril Islands and Sakhalin. Bulletin of the Hokkaido University Museum, no. 2-. Sapporo, Japan: Hokkaido University Museum, 2004.