Укон Токутаро

Ф
Укон Токутаро
Особисті дані
Народження 23 вересня 1913(1913-09-23)[2]
  Кобе, Японія
Смерть 1944[1]
  Бугенвіль, North Solomonsd, Острови, ПНГ
Громадянство  Японія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
Японія Kobe Club ()
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1934–1940 Японія Японія 5 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Укон Токутаро (яп. (右近 徳太郎, нар. 23 вересня 1913, Кобе — пом. Березень 1944, Бугенвіль) — японський футболіст, що грав на позиції нападника.

Життєпис

Перший успіх до Укона Токутаро прийшов у 1930 році, коли він виграв національний чемпіонат середніх шкіл з футболу для свого рідного міста Кобе. У 1931 році він вступив до університету Кейо і став провідним гравцем футбольної команди університету. Він демонстрував сильні виступи на багатьох міжвузівських змаганнях в Університетській лізі Канто під керівництвом відомого тренера Кейо Теїчі Мацумару. Тому Укон був обраний представляти Японію на 10-му Чемпіонаті Далекосхідних ігор з футболу в 1934 році, де він граючи проти Філіппін і Китаю. Його знову викликали до збірної на Олімпійські ігри в Берліні 1936 року, і він зіграв в обох іграх.

Він продовжував грати у футбол і останній раз виступав на міжнародній арені в 1940 році проти Філіппін на Іграх Східної Азії. У 1942 році був призваний на бойові дії у Другу світову війну. Загинув у 1944 році в бою на острові Бугенвіль, нині частина Папуа Нової Гвінеї. Він згадувався в автобіографії Кадзуко Коморі, популярної японської жінки-кінокритика, де вона описувала свої різноманітні романи.

Клубна кар'єра

Грав за університетську команду Kobe Club.

Виступи за збірну

Був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1936 року.

Статистика

Статистика виступів у національній збірній[3]

Збірна Японії
Роки Ігри голи
1934 2 0
1935 0 0
1936 2 1
1937 0 0
1938 0 0
1939 0 0
1940 1 0
Усього 5 1

Примітки

  1. а б Sports-Reference.com
  2. Transfermarkt.de — 2000.
  3. Japan National Football Team Database. Архів оригіналу за 19 березня 2016. Процитовано 7 січня 2017.

Посилання