Узбережниця

Узбережниця
Aeluropus littoralis
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Chloridoideae
Триба: Cynodonteae
Підтриба: Aeluropodinae
Рід: Узбережниця (Aeluropus)
Trin.(інші мови)
Типовий вид
Aeluropus laevis
(syn of A. lagopoides)
Синоніми[1]
  • Calotheca Spreng. 1817, illegitimate homonym not Desv. 1810 (syn of Briza)
  • Chamaedactylis T.Nees
Вікісховище: Aeluropus

Узбережниця[2], прибережниця[3] (Aeluropus) — рід квіткових рослин із родини злакових (Poaceae). Містить 6 видів, які ростуть на північному й північно-східному узбережжі Африки, на півдні Європи, в Азії[4]. В Україні (на півдні) росте один вид — узбережниця звичайна (Aeluropus littoralis (Gouan) Parl.)[2][3].

Морфологічна характеристика

Багаторічні рослини, жорсткі, столонові або кореневищні. Листові пластинки плоскі, жорсткі, згорнуті чи закручені спірально, шпичасті; язичок — дуже коротка перетинка, облямована волосками. Суцвіття — щільна колосоподібна чи головчаста одностороння волоть, яка складається з коротких колосочків, притиснутих до центральної осі. Колосочки яйцювато-ланцетні, стиснуті з боків, квіточок від кількох до багато. Колоскові луски коротші за леми, з широкими тонкоперетинчастими краями, нижня колоскова луска 1–3-жилкова, верхня 5–7-жилкова. Леми яйцюваті, 7–11-жилкові, на краях голі або волохаті, на спині закруглені чи гострі. Кіль палеї війчастий чи шорсткий, верхівка зрізана. Пиляків 3. Плоди (зернівка) еліпсоїдні[5][6][4].

Екологія

Цей рід трав пристосований до засолених ґрунтів у пустельних регіонах, де вони дають цінний корм там, де мало що росте. Жорсткі, широко розповсюджені кореневища та столони роблять їх ефективними стабілізаторами ґрунту[5].

Види

Рід містить 6 видів[4][7]:

Примітки

  1. ↑ Kew World Checklist of Selected Plant families
  2. ↑ а б Aeluropus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 464.
  4. ↑ а б в Aeluropus. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 01.02.2022.
  5. ↑ а б Aeluropus. Flora of China. efloras.org. Процитовано 01.02.2022. (англ.)
  6. ↑ Aeluropus. Flora of Pakistan. efloras.org. Процитовано 01.02.2022. (англ.)
  7. ↑ Aeluropus. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 01.02.2022.