Тіпот Віктор Якович

Тіпот Віктор Якович
Народився1 (13) травня 1893
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер20 жовтня 1960(1960-10-20) (67 років)
Москва, СРСР
ПохованняВведенське кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьдраматург, театральний режисер, лібретист, письменник, сценарист
Alma materНоворосійський університет (1918)
Мова творівросійська
Брати, сестриЛідія Гінзбург
ДітиСоколова Наталія Вікторівнаd
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гінзбург.

Віктор Якович Тіпот (справжнє ім'я — Віктор Якович Гінзбург; нар. 1 (13) травня 1893, Одеса — пом. 20 жовтня 1960, Москва) — радянський театральний діяч, сценарист і драматург, режисер, публіцист, письменник. Засновник (спільно з Д. Г. Гутманом) Московського театру сатири (1924)[1].

Біографія

Народився в Одесі, у сім'ї інженера Якова Мойсейовича Гінзбурга і Рахілі (Раїси) Давидівни Гінзбург (уродженої Гольденберг; 1867—1942)[2]. Батько працював на продуктовій фабриці на Успенській вулиці, будинок № 35. Після смерті батька в грудні 1909 року жив із сестрою і матір'ю під опікою дядька — інженера-хіміка Марка Мойсейовича Гінзбурга (?-1934). Сестра — літературознавиця Лідія Яківна Гінзбург (у дитинстві відома як Люся Гінзбург).

Псевдонім Тіпот завдячує своїм походженням друзям письменника і його власному почуттю гумору. За довгий ніс Віктор Гінзбург отримав у дружньому колі прізвисько «чайник». Його англійський еквівалент (англ. tea pot) і став творчим псевдонімом Віктора Яковича[3].

Закінчив гімназію в Одесі (1911). Навчався в Німеччині, в 1918 закінчив Імператорський Новоросійський університет. Після Жовтневого перевороту автор і режисер театру мініатюр Крот (рос. «Конгрегация рыцарей острого театра»). У 1924 році спільно з Давидом Гутманом заснував Московський театр сатири, деякий час був його художнім керівником.

Наприкінці 1930-х років заснував разом із Давидом Гутманом Московський театр мініатюр.

Співавтор лібрето знаменитих радянських оперет: «Весілля в Малинівці» Б. О. Александрова, «Дівочий переполох» Ю. С. Мілютіна та «Вільний вітер» І. О. Дунаєвського.

Автор гумористичних номерів і скетчів для відомих сатириків естради 1950-х років, спогадів про І. О. Дунаєвського (1957); написав автобіографію (1943, 1952).

Проживав у Москві, у Лиховому провулку.

Помер у жовтні 1960 року, похований на Введенському цвинтарі, дільниця № 18[4].

Родина

Дитяча книга

  • Віра Інбер, Віктор Тіпот. «Крихітки-сороконіжки». Мал. В. Твардовського. Л. «Райдуга», 1928

Кіносценарії

Публіцистика

  • Щодо сатири взагалі і «театру сатири» зокрема // Естрада без параду. М., 1991.

П'єси

  • Блакитний діамант, у співавторстві з В. М. Інбер, Д. Кесслером (поч. 1920-х років)
  • Ведмедик, крути!, у співавторстві з Д. Г. Гутманом (1925)
  • Чарівні сни Артура Страйка, у співавторстві з М. А. Адуєвим (1949)
  • Мрії… мрії… — (1926)
  • Бита карта — у співавторстві з В. В. Винніковим (1953);

Лібрето

Оперети:

Примітки

  1. ↑ Гутман Давид Григорьевич в Большой российской энциклопедии. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  2. ↑ Emily Van Buskirk «Lydia Ginzburg's Prose: Reality in Search of Literature»
  3. ↑ Журнальный зал | НЛО, 2001 N49 | Л. Я. ГИНЗБУРГ — Письма. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 7 травня 2011.
  4. ↑ Могила В. Я. Типота на Введенском кладбище. Архів оригіналу за 22 лютого 2010. Процитовано 24 липня 2011.

Посилання