|
Тінь (архетип)Тінь в аналітичній психології, згідно концепції структури особистості К.Г. Юнга — є природною складовою особистості, одним із найбільш помітних архетипів (поряд із персоною, анімою та анімусом), має архетипне ядро в колективному несвідомому, частково проникає в індивідуальне несвідоме та его, проявляючись у свідомості у вигляді неприємних, витіснених думок.[1] Тінь — це проекція того, з ким або з чим бореться людина.[2] Цей архетип є несвідомою структурою психічної реальності, яка є соціально неприйнятною і заперечується самою особистістю.[3] ОписАрхетип Тіні — це втілення темної сторони психіки,[1] тваринна сторона індивіда,[4] несвідома долюдська частина психіки,[5] зосередження всіх негативних рис особистості,[6] центр особистого несвідомого, символізує ту несвідому частину особистості, яка може виглядати як демонічний двійник[6] і, на думку Юнга, «це моральна проблема, що кидає виклик всій его-особистості»,[1] літературними виразами якої К.Юнг вважав Мефістофіля у «Фаусті» І.В.Гете, Хьочні в «Пісні про нібелунгів», Локі в «Едді», тощо.[5] Згідно з теорією Юнга, диявол — це християнський еквівалент Тіні.[7] Тінь уособлює сукупність низьких примітивних несвідомих бажань і грубих людських потягів,[8] які приховані або несвідомі і знаходяться в конфлікті з людською свідомістю.[9] Тінь є відносно автономною частиною особистості, яка складається з особистих і колективних психічних установок, які не можуть бути прийняті індивідом через несумісність з свідомим уявленням про себе. В тіні можна виділити: особисту Тінь — належить до індивідуального несвідомого і може мати структуровану форму комплексу, та колективну Тінь — архетиповий компонент колективного несвідомого. Тінь — це або несвідомий аспект особистості, з яким свідоме его не ідентифікує себе, або все несвідоме, тобто все, що людина не до кінця усвідомлює. Тінь це протилежність свідомим якостям людини.
Архетип Тінь концептуально подібний до id в концепції Зигмунда Фрейда. Однак, на відміну від фрейдистського визначення Тіні, юнгіанська Тінь може охоплювати все, що знаходиться поза межами світла свідомості, і може бути як позитивною, так і негативною. Тінь завжди заперечується, і людина схильна переносити властивості своєї Тіні на іншого індивіда.[10] Згідно з Юнгом, Тінь, яка є інстинктивною та ірраціональною, схильна до психологічної проекції, коли усвідомлена особиста неповноцінність розпізнається як уявна моральна вада когось іншого (осіб однієї статі). Ці проекції ізолюють і обманюють індивіда, виступаючи в ролі ілюзорної завіси між его і реальним світом, яка постійно потовщується. Несвідомі проекції Тіні на інших людей[11] є типовими елементами особистих, а також колективних (наприклад, національних) конфліктів.[12][13] Визнання власної Тіні, власної недосконалості є передумовою для налагодження стосунків між людьми.[14][15] Усвідомлення власної Тіні є початком самопізнання.[10] Оскільки людина схильна відкидати найменш бажані аспекти своєї особистості або не усвідомлювати їх, Тінь сприймається переважно як негатив. Однак навіть позитивні сторони можуть залишатися прихованими в Тіні (особливо у людей із заниженою самооцінкою, тривожністю та помилковими переконаннями).[16] Персона і Тінь протилежні якості однієї особистості.[17] У світлі архетипової теорії Персона і Тінь є в опозиції, але водночас взаємодоповнюючими і взаємопідсилюючими.[18] Чим більше Персона домінує в структурі особистості, тим більшою є Тінь, тому що людині потрібно витісняти в несвідоме все більше і більше нереалізованих бажань. Архетипно дуальна пара Персона/Тінь є проявом психічної бінарності особистості, яка виражається через протистояння зовнішнього і внутрішнього, є архетипною парою в колективній душі.[1] За Юнгом, індивід має справу з Тінню чотирма способами: заперечення, проекція, інтеграція та/або трансмутація. Юнг не вважав за можливе просто позбутися Тіні, не визнавати її, адже вона є природною частиною особистості, і людина без Тіні є такою ж неповноцінною, як і без інших частин душі. На його думку, найшкідливіше — не помічати, ігнорувати Тінь, тоді як уважне ставлення до неї, прагнення проаналізувати її зміст допомагають подолати її негативний вплив. Згідно з Юнгом, примирення з власною Тінню та інтеграція її в загальну особистість є одним із центральних завдань процесу дорослішання людини і являє собою неодмінний крок на шляху до становлення цілісності (індивідуації).[3] Архетип Тіні після усвідомлення відкриває шлях до усвідомлення Аніми та Анімуса, які можна пізнати лише через сприймання осіб протилежної статі.[19] У сновидінняхЮнг припускав, що архетипні образи та ідеї здебільшого відображаються у сновидіннях, і також часто зустрічаються в культурі у вигляді образів, які використовуються в літературі, живописі та релігії.[20] Аспекти Тіні часто відображуються у сновидіннях.[10] Через свою «протилежну конструкцію» Тінь найчастіше символізується уві сні темною фігурою однієї статі з сновидцем, що викликає неприйняття і роздратування. Тінь є частиною мислення, але виходить з несвідомого. Ігнорування або невизнання Тіні може викликати неузгодженість особистості. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||
