Після війни розпочав активні заняття спортом: футболом, лижними перегонами, академічним веслуванням. У 1949—1951 роках здобував по дві перемоги на чемпіонатах СРСР у складі четвірки розпашної зі стерновим і вісімки. На чемпіонаті СРСР 1951 року він вперше виступив на одинці і став найсильнішим з перевагою в 9 секунд.
Тричі, у 1952, 1956 і 1960 роках брав участь в літніх Олімпійських іграх, виборов три олімпійські медалі.
Шестиразовий чемпіон Європи (1954 — на четвірці зі стерновим; 1956-59, 1961 — у парній двійці), Тринадцятиразовий чемпіон СРСР.
Після завершення виступів протягом кількох років перебував на тренерській роботі.