Турунов Іван Євдокимович

Турунов Іван Євдокимович
Турунов Иван Евдокимович
Народження14 квітня 1898(1898-04-14)
Берегові Сиресі, Ардатовський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія
Смерть5 серпня 1941(1941-08-05) (43 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
сепсис
ПохованняМіське кладовище № 8 (Харків)d
Країна СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби1918-1941
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор
Формування18-та армія
Командуваннякомандир 169-ї стрілецької дивізії
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Радянсько-німецька війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Туруно́в Іва́н Євдоки́мович (14 квітня 1898, Берегові Сиресі — 5 серпня 1941) — радянський військовик початкового періоду Радянсько-німецької війни, командир 169-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту, генерал-майор (1940).

Біографія

Народився 14 квітня 1898 року в селі Берегові Сиресі Симбірської губернії (тепер село Ічалковського району Мордовії) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1912 році закінчив 2-класне училище в рідному селі, займався лимарством.

У Червоній Армії з лютого 1918 року. Брав участь в Громадянській війні в Росії на Східному та Західному фронтах. У складі партизанського загону воював проти козаків генерала Дутова.

У 1927 році закінчив піхотну школу. Займав посади ад'ютанта командира полку, помічника начальника штаба полку в 24-й Самаро-Симбірській залізній стрілецькій дивізії, командував 44-м стрілецьким полком 15-ї Сиваської стрілецької дивізії. Закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Командував 99-ю стрілецькою дивізією Київського ОВО.

Наказом Народного Комісара оборони СРСР № 081 від 10 січня 1940 року призначений командиром 169-ї стрілецької дивізії Київського ОВО.

4 червня 1940 року комбригу Турунову присвоєне військове звання «генерал-майор»[1]

З початком Радянсько-німецької війни 169-та стрілецька дивізія була включена до складу 18-ї армії Південного фронту. Брала участь в оборонних боях на Західній Україні.

На початку серпня 1941 року дивізія прикривала відхід основних сил 18-ї армії з напівоточення поблизу міста Первомайська Миколаївської області, стримуючи наступ мотомеханізованих частин 1-ї танкової групи генерал-полковника Е. фон Клейста з боку первомайських мостів.

Пам'ятний знак на місці поранення генерала Турунова в Первомайську

3 серпня 1941 року близько 10 ранку, перебуваючи на КП дивізії, генерал-майор І. Є. Турунов був тяжко поранений внаслідок вибуху мінометної міни. Він отримав сліпе осколкове поранення лівого плечового суглоба та правого стегна з пошкодженням кісток тазу. 4 серпня спеціальним літаком доправлений у Харків, до військового шпиталю № 408. Проте, попри всі намагання лікарів, 5 серпня 1941 року генерал-майор І. Є. Турунов помер від анаеробного сепсису (зараження крові). Похований на Лисогорському кладовищі Харкова.[2]

Нагороди

Пам'ять

Протягом 1975—2024 років вулиця Донецька у місті Первомайську Миколаївської області носила ім'я Генерала Івана Турунова.

Поблизу колишньої міської рад лікарні № 2 (тепер пологовий будинок) на місці, де був смертельно поранений генерал Турунов, встановлено пам'ятний знак.

Література

  • Мущинский П. Д. «Непокорённый Буг» — Одесса: «Маяк», 1980 г. (рос.)

Примітки

  1. ↑ Постанова РНК СРСР від 4.6.1940 № 945 «Про присвоєння військових звань керівному складу РСЧА»
  2. ↑ Довідка про смерть І. Є. Турунова, видана ВШ № 408
  3. ↑ Книга пам'яті України: Миколаївська область. Том 5. Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 14 вересня 2012.
  4. ↑ Матеріали сайту «Подвиг народа»(рос.)

Посилання