Турківський Микола Петрович

Турківський Микола Петрович
Народився	16 травня 1937(1937-05-16)  Прилуцький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер	12 грудня 2017(2017-12-12)  (80 років)
Країна	СРСР   Україна
Діяльність	письменник
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище (1959)

Туркі́вський Микола Петрович (16 травня 1937, Линовиця — 12 грудня 2017) — український поет, прозаїк.

Біографія

Народився 16 травня 1937 року в селі Линовиця Прилуцького району Чернігівської області.

Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1959), скульптор-виконавець та вчитель малювання і креслення в середніх школах.

Працював на Прикарпатті майстром різьби по каменю, по дереву, художником оформлювачем (1959–1971).

Член Національної спілки письменників України з 1976 року.

У 1971 році переїхав із сім'єю в Прилуки і пов'язав трудову діяльність із заводом «Будмаш» (1971–1987).

Помер 12 грудня 2017 року[1].

Творчість

Вийшли книги Миколи Турківського:

• «Материнка» (1969);
• «Видноколо» (1974);
• «Земні дороги» (1981);
• «Литаври літа» (1987);
• «Струни бандури» (1991);
• «Стодзвони» (1991);
• «Серця мого чорнобривці» (сувенірний тризбірник, 1992, 1996, 1997);
• «Серце матусине б'ється» (1995);
• «Сонце над світом» (поезії в прозі, образки, 2002);
• «Гірка чаша» (новели, оповідання, повість, 2003);
• «І дум, і років передзвін» (вибране, 2004);
• «З Тарасовим іменем» (книга-альбом: вірші, скульптура, графіка, різьба, пісні, кросворди, 2004);
• «Цвинтар» (образки, 2004).

М. П. Турківський — також автор книг для дітей з оформленням і малюнками автора: «Мур-мур» (1994), «Заєць-писинкар» (1995), «Молодчина красень-півень» (1997), «Вишивальниця-лисиця» (2002), «Грала білка на сопілці» (для дошкільного, молодшого та середнього шкільного віку з мелодіями композитора В. Стеценка, 2004).

Багато віршів покладено на музику і виконуються різними колективами.

Твори Миколи Турківського перекладалися на російську та чуваську мови.

Лауреат обласної літературної премії ім. М. М. Коцюбинського.

У творах уболіває за людину і за природу, славить прекрасне в людях і в житті. Любов до сокровенного материнського ймення проходить через всю творчість.

Письменник оспівує Україну, рідний приудайський край, де народився і виріс, де жив і працював. Для передачі глибоких і щирих почуттів використовує щедру палітру словесних барв, а також власноручні малюнки, бо він — ще й обдарований художник.

Примітки

1. Вічна пам'ять! // «Град Прилуки»

Джерела

• Линовиця. Краєзнавче товариство імені Г. Гайдая^[недоступне посилання з липня 2019]
• Микола Турківський // «Унікальна Чернігівщина»