Турач натальський

Турач натальський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Рід: Pternistis
Вид: Турач натальський
Біноміальна назва
Pternistis natalensis
(Smith A, 1833)[2]
Синоніми
Francolinus natalensis
Посилання
Вікісховище: Pternistis natalensis
Віківиди: Pternistis natalensis
ITIS: 553852
МСОП: 22678831
NCBI: 57762

Тура́ч натальський[3] (Pternistis natalensis) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[4]. Мешкає в Південній Африці.

Опис

Натальський турач

Довжина птаха становить 38 см, вага 370–482 г. Самиці є дещо мешими за самців. Голова темно-сіро-коричнева, пера на ній мають білі края, обличчя чорнувате. Нижня частина тіла біла, поцяткована темним лускоподібним візерунком, особливо на горлі, шиї, грудях і стегнах. Верхня частина тіла тьмяно-сіро-коричнева, поцяткована світлими смужками. Дзьоб оранжевий, біля основи жовтий. Очі карі, лапи червоні, у самців на лапах є шпори.

Поширення і екологія

Натальські турачі мешкають в Замбії, Зімбабве, Мозамбіку, Ботсвані, Південно-Африканської Республіки і Есватіні. Вони живуть на посушливих схилах, порослих густими чагарниковими заростями і деревами, в галерейних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях на берегах річок і струмків. Зустрічаються парами або невеликими зграйками до 12 птахів, на висоті до 1800 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з червонодзьобими і чорноногими турачами. Живляться цибулинами, бульбами, корінцями, насінням, зерном і ягодами, а також дрібними комахами. Сезон розмноження в ПАР триває в січні-лютому і квітні-червні, в Зімбабве і Замбії переважно з березня по травня. В кладці 5 яєць.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Pternistis natalensis.
  2. ↑ Smith, Andrew (1833). Fancolinus natalensis. South African Quarterly Journal. 2: 48.
  3. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pheasants, partridges, francolins. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 червня 2022.

Джерела

Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.